Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 591/3009/17

провадження № 51-354км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув  касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2019 року                в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця                     с. Хохлатське Ромненського р-ну. Амурської обл. Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, який не працює, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Зарічного районного суду м. Сум від 13 грудня 2018 року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

З урахуванням строку попереднього ув`язнення ОСОБА_7 визнано таким,                     що відбув покарання повністю.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишено запобіжний захід                       у вигляді застави в сумі 32 000 грн.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те,                   що він за невстановлених часу та обставин без передбаченого законом дозволу придбав, а в подальшому зберігав вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ). 14 березня                      2017 року. Приблизно о 01:20 під час огляду домоволодіння за вказаною адресою працівники поліції виявили та вилучили: саморобний пристрій для відстрілу патронів, який є карабіном – нарізною вогнепальною зброєю; дев`ять патронів калібру 9 мм Р.А., споряджених еластичними снарядами, які є бойовими припасами; 250 патронів 5,6 мм, що є бойовими припасами, виготовленими промисловим способом; дві банки нітроцелюлозного пороху, вибухової речовини; пістолет калібру 4,5 мм № НОМЕР_1 вироблений із пневматичного газового пістолета та револьвер № НОМЕР_2 виготовлений саморобним способом, які є вогнепальною зброєю.

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник засудженого просить скасуватиухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає ухвалу незаконною і такою, що не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), оскільки суд апеляційної інстанції не зазначив усіх доводів, викладених стороною захисту в апеляційній скарзі, щодо ухвалення неправосудного рішення, відповідно не спростував та не мотивував їх належним чином, а обмежився лише загальними висновками, не даючи відповідей щодо порушень, про які зазначено в скарзі. Вказує, що апеляційний суд не розмежував, яка дія відбулась 14 березня                       2017 року ? огляд місця пригоди чи обшук. Зазначає, що ОСОБА_8 є заінтересованою особою, оскільки є заявником, а тому не міг бути понятим, адже обшук має проводитись за участю не менше двох понятих, які не можуть бути заінтересованими особами у кримінальному провадженні. Посилається, що апеляційний суд не звернув уваги на висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_9 є заінтересованою особою, а тому огляд житла повинен бути визнаний недопустимим доказом. Також зазначає, що проведені з 14 березня по  12 червня 2017 року слідчі дії та прийняті відповідні процесуальні рішення є недопустимими у зв`язку з відсутністю повноважень у слідчого та прокурора, а крім того усупереч ст. 290 КПК стороні захисту не надано постанови про призначення слідчого чи групи слідчих, а також про призначення прокурора в кримінальному провадженні.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судове рішення без змін.

Захисник у судовому засіданні просив касаційну скаргу задовольнити, підтримав її доводи.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, захисника та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням ст. 69 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , з врахуванням, що він відмовився від давання будь-яких показань в судах першої та апеляційної інстанцій, у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого у пред`явленому обвинуваченні, суд послався:

·       на показання свідка ОСОБА_10 , який вказав, що він перебував у гостях у помешканні ОСОБА_7 . Вночі стався вибух, а обвинувачений при цьому бігав по будинку, поводився агресивно та погрожував підірвати гранату. У зв`язку з цим він із пасинком обвинуваченого викликали слідчо-оперативну групу, яка виявила у помешканні ОСОБА_7 зброю та боєприпаси;

·       заяву ОСОБА_11 , яка надала письмовий дозвіл на огляд належного їй домоволодіння;

·       на протокол огляду, під час якого вилучено зброєю, вибухівку та боєприпаси, який підписаний понятими та спеціалістом, будь-яких зауважень від учасників слідчої дії не надходило. При цьому свідок ОСОБА_10 та спеціаліст ОСОБА_12 у суді повідомили, що поняті та спеціаліст весь час були присутні під час проведення огляду,  що зброя, вибухівка та боєприпаси вилучені в кімнаті ОСОБА_7 в присутності обох понятих;

·       на висновки експертиз №19/119/6-3/122е від 10 травня 2017 року, №19/119/6-3/154е від 13 травня 2017 року, №19/119/6-3/123е від 17 березня 2017 року, №19/119/6-3/124е від 10 травня 2017 року, №19/119/6-3/153е від 11 травня 2017 року, №19/119/6-3/162е від 17 травня 2017 року,                  №19/119/6-3/317е від 05 травня 2017 року, №19/119/7-1/555е від 5 травня 2017 року, №19/119/6-3/223е від 9 червня 2017 року, які підтвердили, що вилучені у ОСОБА_7 речі є зброєю, вибухівкою та боєприпасами, що є небезпечним для інших громадян.

Доводи захисника засудженого, наведені в його касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, не є обґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку,                   і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку.

Суд погоджується з аргументами суду апеляційної інстанції про відсутність порушень кримінального процесуального закону під час вилучення зброї, вибухівки та боєприпасів за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_7 , адже огляд даного приміщення проводився з дозволу його  власниці, яка надала відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме, можливість проникнути до іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Оскільки згода власника домоволодіння на огляд була, в зв`язку з цим проникнення було законним.

Як вбачається з протоколу, 14 березня 2017 року за адресою ( АДРЕСА_1 ) було проведено огляд.

В подальшому з метою легалізації проведених дій слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді, а ухвалою слідчого судді було дозволено проведення дій по вилученню вогнепальної зброї, бойових припасів та їх частин, а також вибухової речовини.

Доводи захисника, що апеляційним судом не розмежовано, яка дія проводилась, що вплинуло на законність її проведення, з врахуванням дозволу власника домоволодіння на проникнення, на переконання колегії суддів не є порушенням передбачених ст. 412 КПК, яке вплинуло на законність прийнятого рішення.

На такий висновок не впливає наявність ухвали  слідчого судді від 14 березня       2017 року.

Захисник не ставив у апеляційній скарзі питання щодо зацікавленості ОСОБА_8 у проведенні обшуку, тому воно не було предметом дослідження судом апеляційної інстанції. Однак Суд вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, в цій частині не є обґрунтованими, оскільки не встановлено, що ОСОБА_8 дійсно є заінтересованою особою у прийнятті того чи іншого рішення, а, як вбачається з матеріалів провадження, він із пасинком засудженого лише викликали поліцію, реагуючи на дії ОСОБА_7 , при цьому він не є ні потерпілим, ні особою, на яку посягав ОСОБА_7 .

Суд дав оцінку поясненням свідка ОСОБА_9 , який був понятим, у тому числі, що в протоколі про проведення огляду цей свідок будь-яких застережень, зауважень не надавав, хоча йому було роз`яснено права.

Як вбачається із судових рішень та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 не був особою зацікавленою чинити будь-які дії, які були б направленні проти ОСОБА_7 на обмеження його прав та інтересів та могли вплинути на порушення його права на захист.

Крім цього, апеляційний суд дав оцінку доводам захисника з приводу недопустимості слідчих дій і процесуальних рішень та зазначив, що відповідно до наданих прокурором витягів із Єдиного реєстру досудових розслідувань                          14 березня 2017 року  Сумським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області було внесено відомості за                                                 № 12017200440000974 про кримінальне правопорушення, передбачене                             ч. 1 ст. 263 КК. Слідчими в цьому провадженні визначено: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , прокурорами: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19

Ніким із учасників не спростовано, що ці особи уповноважені на здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва. Вказані особи визначено слідчими та прокурорами у кримінальному провадженні відповідно до положень статей 37, 39 КПК.

При цьому, всупереч твердженню захисника, закон не визначає необхідності повторного доручення на проведення слідства у разі об`єднання кримінальних проваджень.

Відповідно до положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, унесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження здійснюється – невідкладно.

Згідно з ст. 214 КПКслідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Наказ Генеральної прокуратури України № 51, про затвердження порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні передбачає, що керівники прокуратур усіх рівнів, структурних підрозділів прокуратур усіх рівнів, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов`язків та у межах повноважень невідкладно призначають прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

Посилання, що слідчі дії та прийняті відповідні процесуальні рішення з 14 березня по  12 червня 2017 року є недопустимими у зв`язку з відсутністю повноважень у слідчого та прокурора, а крім того усупереч ст. 290 КПК стороні захисту не надано постанови про призначення слідчого чи групи слідчих, а також про призначення прокурора в кримінальному провадженні, з урахуванням сукупності та обсягу доказів досліджених судами не свідчить про наявність таких  істотних порушень вимог КПК, які б перешкодили прийняти законне й обґрунтоване рішення. Вказані обставини не є безумовними підставами для скасування постановлених судових рішень. Кількість та сукупність доказів, які не викликають сумнівів в їх допустимості, обґрунтовано підтверджують вчинення ОСОБА_7 злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути кримінальне провадження й постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційним судом перевірено доводи апеляційної скарги захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 , належним чином вмотивовано рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 369, 376, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 439, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 ? адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною                         і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                      ОСОБА_3