Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 420/1887/18

провадження № 51-3574 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 10 січня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 10 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 ,                                 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130510000135, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Лисогорівка Новопсковського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, раніше судимого 30 листопада 2018 року Новопсковським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК,                ч. 2 ст. 185 КК, із застосуванням ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новопсковського районного суду Луганської області від                            10 січня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Вирішено питання про долю речового доказу.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 24 квітня 2017 року приблизно о 1 год проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 та таємно викрав гіпсову фігуру садового гнома висотою 50 см та гіпсову фігуру лелеки висотою 50 см, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 370,00 грн.

10 червня 2019 року Луганським апеляційним судом вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання та призначено покарання за                 ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі                 ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженими органами з питань пробації.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, просить вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 10 січня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 10 червня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Прокурор зазначає, що обвинуваченому не роз`яснено вимоги ст. 349 КПК, не з`ясовано у ОСОБА_7 чи не має він сумнівів у добровільності його позиції та не роз`яснено наслідків розгляду справи у такому порядку. Вказує, що суд апеляційної інстанції на зазначені порушення вимог закону увагу не звернув, що призвело до порушення прав обвинуваченого на захист.

Доводом касаційної скарги прокурора є також той факт, що суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку досудовій доповіді органу пробації щодо ОСОБА_7 та безпідставно застосував ст. 75 КК, надавши даним, що характеризують особу ОСОБА_7 , іншу оцінку ніж ту, що була надана судом першої інстанції без безпосереднього їх дослідження.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи прокурора, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував                ст. 75 КК до ОСОБА_7 , є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини кримінального провадження, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо того, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання послався на те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку є неприпустимим, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений на час вчинення злочину - 24 квітня 2017 року є особою, яка відповідно до ст. 89 КК не має судимості.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статті, за якою його засуджено, та можливості його виправлення без ізоляції від суспільства, за яким звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на підставі ст. 75, 76 КК.

Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не дослідивши докази, ухвалив рішення, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до відеозапису, зафіксованого на технічному носії від 10 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції з`ясував дані про особу обвинуваченого та дослідив надані йому органом пробації дані про особу ОСОБА_7 .

Суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 взяв до уваги довідку виконкому Закотненської сільської ради Новопсковського району, згідно якої ОСОБА_7 проживає в цьому населеному пункті, а не за місцем його реєстрації у с. Піски Новопсковського району, яка була предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції діяв в межах своїх повноважень.

З огляду на характеристику особи засудженого, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання у визначеному виді та розмірі справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК щодо мети покарання і суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував ст. 75 КК, навівши мотиви її застосування.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Тобто обов`язковими умовами застосування скороченого порядку дослідження доказів є правильне розуміння учасниками судового провадження змісту певних фактичних обставин, добровільність їх позиції щодо відсутності необхідності дослідження цих обставин, а також роз`яснення судом учасникам судового провадження процесуальних наслідків такого порядку дослідження доказів - відповідне обмеження права на апеляційне оскарження.

Вказані у ч. 3 ст. 349 КПК обов`язкові умови щодо скороченого порядку дослідження доказів при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції були дотримані.

З матеріалів кримінального провадження, а саме звукозапису судового засідання від 5 грудня 2018 року вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_7 визнав вину у вчиненні інкримінованого злочину та не заперечував проти обставин, викладених в обвинувальному акті. Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Засуджений ОСОБА_7 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оспорює. При апеляційному перегляді кримінального провадження за апеляційної скаргою прокурора, який також оскаржив вирок з зазначених підстав пояснив, що йому були відомі наслідки його відмови від дослідження доказів щодо тих обставин, які ним не оспорюються. Суд апеляційної інстанції фактично переконався, що ОСОБА_7 правильно розумів зміст обставин, що ним не оспорені, за відсутності сумнівів у добровільності його позиції.

Судом належним чином перевірено доводи апеляційної скарги прокурора і наведено мотиви, з яких вирок суду залишено без змін.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Новопсковського районного суду Луганської області від                                          10 січня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від                                     10 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                  ОСОБА_3