Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

12 листопада2019 року

м. Київ

справа № 645/1106/17

провадження № 51-2119км19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220460000807 від 16 березня 2016 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Луганська, жительки м. Харкова, такої, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, які пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки. Ухвалено строк покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

ОСОБА_6 , перебуваючи у трудових відносинах із Харківською філією ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" на підставі укладеного 29 квітня 2015 року трудового договору, відповідно до умов якого її прийнято на посаду страхового агента, згідно з посадовою інструкцією мала посадові обов`язки, зокрема, щодо здійснення пошуку клієнтів з метою укладення з ними договорів страхування; проведення переговорів з продажу страхових продуктів з клієнтами, надання страхувальнику допомоги у виборі страхового продукту, ознайомлення з умовами страхування, страховими тарифами тощо; оформлення договорів страхування та іншої необхідної для укладення договору документації відповідно до умов та порядку укладення договорів страхування і здачі їх начальнику відділу страхування (директору філії); у разі необхідності прийняття страхових платежів готівкою в порядку, встановленому законодавством, і внесення їх у касу філії (компанії) в день отримання; а також щотижневої (у встановлений для цього день) здачі звіту про виконану роботу за минулий тиждень (пункти 3.1.-3.4, п. 3.10 посадової інструкції).

При прийнятті на роботу 29 квітня 2015 року між Харківською філією ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та ОСОБА_6 було укладено договір про її повну матеріальну відповідальність, за умовами якого товариством передано останній на відповідальне зберігання незаповнені бланки договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з проставленою печаткою Харківської філії ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" зі стікерами в кількості 8 штук (полісів). У подальшому ОСОБА_6 неодноразово надавалися договори страхування для виконання покладених на неї трудових обов`язків.

Таким чином, відповідно до умов трудового договору від 29 квітня 2015 року та Посадової інструкції на ОСОБА_6 було покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій від імені Харківської філії ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", у зв`язку з чим остання є службовою особою.

04 липня 2015 року ОСОБА_6 , будучи службовою особою Харківської філії ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" та виступаючи від його імені, реалізуючи свій умисел, спрямований на привласнення ввіреного їй майна, перебуваючи за межами офісу страхової компанії, точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, уклала з ОСОБА_8 договір (поліс) страхування його автомобіля САЗ - 3507 д.н.з.  НОМЕР_1 , АЕ2623108 вартістю 706,32 грн. Отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти як оплату за вказаний поліс, ОСОБА_6 всупереч вимогам своєї посадової інструкції не здала їх до каси страхової компанії, а розпорядилася ними на власний розсуд, тим самим привласнивши, чим завдала Харківській філії ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" матеріальної шкоди на суму 706,32 грн.

31 серпня 2015 року ОСОБА_6 заявила про втрату страхових полісів АІ 5976969, АІ 5976969, АЕ 3540340, АЕ 3540341, АЕ 3540342, АЕ 2623108, АЕ 2623109, АЕ 2623124, АЕ 2623126, АЕ 2623127, АЕ 2623128 та спеціальних знаків до них. Харківською філією ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" складено акт про втрату бланків від 31 серпня 2015 року, реєстр втрачених бланків спеціальних знаків, реєстр втрачених бланків полісів ОСЦПВВНТЗ, серед яких було заявлено про втрату бланку договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового полісу) АЕ2623108, що був використаний ОСОБА_6 при укладенні договору обов`язкового страхування від імені Харківської філії ПрАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" з ОСОБА_8 , а грошові кошти, отримані від страхувальника, були нею незаконно привласнені.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року залишено без зміни вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року щодо засудженої ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на передачу трьох полісів разом з полісом від 04 липня 2015 року головному бухгалтеру філії та їх реєстрацію в обліковій програмі полісів; під час провадження засуджену було введено в оману щодо необов`язковості залучення захисника для її захисту; судом першої інстанції не встановлено недостачі грошових коштів у сумі 706,32 грн та не проведено судово-бухгалтерської експертизи; апеляційний суд не усунув неповноту дослідження обставин провадження та не вмотивував своїх висновків, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальними формулюваннями про доведеність винуватості засудженої.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеним вчинення ОСОБА_6 привласнення чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало в її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а саме скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 191 КК.

Суд першої інстанції установив, що доведеність винуватості ОСОБА_6 підтверджується дослідженими доказами. Зокрема, відповідно до показань останньої нею підтверджено те, що вона є матеріально відповідальною особою, отримала бланки страхових полісів цивільно-правової відповідальності, а також, що в неї їхбуло викрадено.

Крім того, представник потерпілого ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтвердили передачу ОСОБА_6 бланків страхових полісів, які потім зникли, за повідомленням останньої, а також те, що ОСОБА_12 у телефонному режимі повідомив про укладення з ним договору (полісу) страхування його автомобіля через страхового агента ОСОБА_6 , який останньою був заявлений як втрачений та кошти за укладення якого не вносилися до каси. Викладені обставини також підтвердив свідок ОСОБА_12 у своїх показаннях.

Викладені у показаннях обставини підтверджено також письмовими доказами, а саме: випискою із наказу №69-К від 29 квітня 2015 року; трудовим договором від 29 квітня 2015 року; договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 29 квітня 2015 року; посадовою інструкцією страхового агента; актами прийому-передачі бланків договорів страхування та стікерів ОСОБА_6 від 29 квітня 2015 року, 25 травня 2015 року, 22 червня 2015 року, 01 липня 2015 року, 07 липня 2015 року, 20 липня 2015 року; полісом №АЕ2623108, укладеним 03 липня 2015 року між ОСОБА_8 та страховою компанією; пояснювальною запискою від 31 серпня 2015 року страхового агента ОСОБА_6 ; актом про втрату ОСОБА_6 бланків полісів; повідомленням у газету "Прем`єр" про те, що у зв`язку із втратою страхова компанія просить вважати недійсними бланки полісів із вказівкою на їхні серійні номери; витягом з облікової програми полісів за період з 01 квітня по 31 липня 2015 року; випискою із наказу №137-к від 31 серпня 2015 року; даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 червня 2016 року.

Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог частини 3 статті 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК.

Разом з тим, у ході дослідження матеріалів кримінального провадження колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.

З наведеної сукупності доказів спростовується твердження захисника про передачу ОСОБА_6 полісів бухгалтеру.

На підставі здобутих доказів судами правильно встановлено, що ОСОБА_6 заявила про втрату ввірених їй полісів, на підставі цього страхова компанія зафіксувала відомості про їх втрату в актах та пресі, а лише після звернення ОСОБА_8 з`ясувалося, що вона використала один із втрачених полісів, але кошти до каси не внесла.

На переконання колегії суддів, дії засудженої ОСОБА_6 з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення суд правильно кваліфікував за частиною 2 статті 191 КК. Наведені захисником у скарзі доводи не впливають на обсяг обвинувачення, яке судами визнано доведеним.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що під час провадження було порушено право на захист ОСОБА_6 . Колегія суддів  не може дійти до протилежного висновку, адже права ОСОБА_6 не підлягали обмеженню, що вбачається з матеріалів кримінального провадження, та щодо неї не застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, доводи захисника в касаційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються сукупністю здобутих судами доказів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

У зв`язку з цим вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними і обґрунтованими.

Керуючись статтями  433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                                      ОСОБА_3