Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

05 листопада 2019 року

м.  Київ

Справа №531/955/16-к

Провадження № 51-2050 км 19

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

захисника                  ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170180000362 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,уродженця с. Халтуріно Карлівського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 17 травня 2012 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 18 грудня 2013 року за ч.2                               ст. 121, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року                       ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна.

Вирішено питання про судові витрати та долю речових доказів.

21 січня 2019 року Полтавським апеляційним судом вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7  у частині призначеного йому покарання скасовано та ухвалено свій вирок, за яким ОСОБА_7  за  ч. 3 ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 червня 2016 приблизно о 19:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`янінні, з метою заволодіння чужим майном проник через відчинені двері службового входу до приміщення магазину-кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де, приставивши до горла продавця ОСОБА_8 ніж, що був у нього з собою, та, погрожуючи ним, намагався заволодіти грошовими коштами з каси магазину- кафе в сумі 2296 грн, однак був затриманий відвідувачами цього ж закладу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого ОСОБА_7 . Зазначає, що апеляційним судом при призначенні ОСОБА_7 покарання було не враховано наявних, на думку захисника, пом`якшуючих покарання обставин: відсутність негативних наслідків спричинення шкоди здоров`ю потерпілої та реальної майнової шкоди, визнання вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в зв`язку зі збігом тяжких сімейних обставин. Просить вирок Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року змінити, із застосуванням ст. 69 КК України пом`якшити призначене                       ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі до 5 років із конфіскацією всього майна.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримала подану нею касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просив залишити її без  задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Також у касаційній скарзі не вказано на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного захисником судового рішення.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 . Полтавський апеляційний суд встановив, що місцевий суд при визначенні розміру покарання  неправильно застосував ст. 69 КК України, оскільки такі пом`якшуючі покарання обставини як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин не знайшли свого підтвердження.

При призначенні ОСОБА_7 покарання апеляційний суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності і проти життя та здоров`я особи, які вчиняв через короткий проміжок часу, за місцем відбування покарання характеризувався негативно, за місцем проживання характеризувався як такий, що не врівноважений, схильний до крадіжок і зловживання спиртними напоями, не працює, за матір`ю інвалідом з якою проживає, не доглядає, живе за рахунок її пенсії. Обставинами, які обтяжують покарання, визнано: вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів. Пом`якшуючих покарання обставин встановлено не було.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність висновку апеляційного суду про відсутність в матеріалах провадження даних, які б підтверджували, що ОСОБА_7 , вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки не працевлаштований та утримує матір–інваліда. До касаційної скарги не долучено документів, що б спростували дані, викладені в характеристиці, виданій за місцем проживання ОСОБА_7 , про те, що останній не працює, не доглядає за матір`ю-інвалідом з якою проживає, живе за рахунок її пенсії. Навпаки у касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_7 не мав фінансової можливості утримувати свою матір, а лише її наявність істотно не знижує тяжкість вчиненого злочину та не свідчить про наявність збігу тяжких сімейних обставин.

Також не знайшли свого підтвердження доводи захисника про те, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю, що безпідставно не було враховано апеляційним судом.

Щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 попри вибачення перед потерпілою, вину не визнав, що, як правильно вказав апеляційний суд, виключає наявність пом`якшуючої покарання обставини– щирого каяття.

При цьому апеляційний суд констатував, що у матеріалах провадження відсутнідокази, які б підтверджували, що обвинувачений надавав будь-яку допомогу органам досудового розслідування у встановленні обставин справи, які були їм невідомі. У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів цей висновок апеляційного суду.

Одночасно розбій, вважається закінченим з моменту нападу, а тому та обставина, що в результаті вчинення злочину ОСОБА_7 не спричинив потерпілій тілесних ушкоджень і не  заподіяв матеріальної шкоди, не є пом`якшуючою покарання обставиною в цьому провадженні, як на це вказує захисник.

За таких обставин підстав для застосування ст.69 КК України не встановлено, про що правильно вказано у вироку апеляційного суду.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а доводи захисника, викладені у касаційній скарзі, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та даним про особу останнього внаслідок суворості є необґрунтованими.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зміни вироку Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року з мотивів невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок суворості, як про це стверджує захисник в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Полтавського апеляційного суду від 21 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника                         ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                          ОСОБА_3