Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

8 жовтня  2019 року

м. Київ

справа № 640/10059/17

провадження  № 51-5335км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

засудженого                                     ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017220490001443 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Харкова,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186,  ч. 2 ст. 186,   ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За  вироком  Київського  районного  суду  м. Харкова  від  1  листопада  2017 року

ОСОБА_6  визнано  винуватим  у  вчиненні  кримінальних  правопорушень,

передбачених  ч. 1 ст. 186 КК, ч. 2 ст. 186 КК, ч. 1 ст. 187 КК  та засуджено:

- за ч. 1 ст. 186 КК до покарання  у виді позбавлення волі на строк 1 рік та 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 186 КК до покарання  у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 1 ст. 187 КК до покарання  у виді позбавлення волі на строк 5 років                    та 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим   ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та 3 місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного ОСОБА_6 за вироком Московського районного суду                    м. Харкова від 20 вересня 2017 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки                    6 місяців, більш суворим йому остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада                   2015 року зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 8 по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Районний суд встановив, що ОСОБА_6 у травні 2017 року вчинив відкрите викрадення чужого майна, у тому числі повторно, а також розбійний напад, які були скоєні за наступних обставин.

1 травня 2017 року близько 14:10 біля будинку № 3 на вулиці Ак. Проскури в             м. Харкові ОСОБА_6 зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_7 та відкрито викрав золотий ланцюжок з кулоном загальною вартістю 4555, 25 грн.

25 травня 2017 року приблизно о 17:40 навпроти будинку № 15 на вулиці Метробудівників в м. Харкові ОСОБА_6 повторно зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_8 та відкрито викрав золотий ланцюжок з кулоном загальною вартістю 8375,35 грн.

28 травня 2017 року приблизно о 9:15 на алеї між будинком № 123 по                         вул. Гв. Широненців та буд. № 90 по вул. Н. Ужвій у м. Харкові ОСОБА_6 повторно зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_9 та відкрито викрав золотий ланцюжком з підвіскою загальною вартістю 8164,64 грн.

29 травня 2017 року приблизно о 18:30 на другому поверсі під`їзду № 5 будинку          АДРЕСА_1 ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном вчинив розбійний напад на потерпілу                      ОСОБА_10 під час якого завдав їй удару в щелепу, від чого остання  втратила свідомість та впала, після чого зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок вартістю 14013, 10 грн, яким заволодів і з місця злочину зник.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора 22 березня 2018 року Апеляційний суд Харківської області рішення місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання:

-          за ч. 1 ст. 186 КК – у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за ч. 2 ст. 186 КК – у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

-          за ч. 1 ст. 187 КК – у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_6 за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання цього покарання та  покарання призначеного ОСОБА_6 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2017 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців апеляційний суд остаточно призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості.

На переконання засудженого, відкривши провадження за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 349 КПК, відповідно до яких, як він вважає, ніхто з учасників процесу не мав права оскаржувати вирок місцевого суду.

Також засуджений стверджує, що при постановленні вироку апеляційний суд не врахував належним чином його щирого каяття у скоєному, активного сприяння у розкритті злочинів та наявності на його утриманні двох малолітніх дітей і призначив надмірно суворе покарання. Зауважує, що був позбавлений можливості відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, оскільки перебував під вартою. Відтак вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення апеляційний суд не додержався вимог ст. 65 КК та статей 370, 374, 420 КПК.

Позиція інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги своєї касаційної скарги підтримав.

Прокурор у задоволенні касаційної скарги заперечив і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається з матеріалів провадження та змісту оскаржуваного вироку, цих  вимог закону апеляційний суд дотримався.

Зокрема, при призначенні покарання апеляційний суд врахував дані про особу засудженого, котрий раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та через короткий проміжок часу  після відбуття покарання за останні з них надалі продовжував їх вчиняти, що характеризує ОСОБА_6 як суспільно-небезпечну особу, виправлення якої є можливим лише в умовах ізоляції від суспільства.

При цьому апеляційний суд також взяв до уваги тяжкість вчинених           ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які згідно з положеннями           ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких, їх кількість та обставини вчинення.

Не залишив поза увагою апеляційний суд і ставлення засудженого до вчиненого, зокрема його щирого каяття у скоєному, яке врахував як обставину, що пом`якшує покарання, а також наявність у нього дружини та двох малолітніх дітей, позитивну характеристику і те, що він офіційно не працевлаштований і на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та відсутність у справі обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням даних про кількість скоєних злочинів, їх тяжкість, обставини вчинення та особу засудженого, а також розміру заподіяної потерпілим моральної та матеріальної шкоди, яка не була їм відшкодована ОСОБА_11 апеляційний суд визнав за необхідне вирок суду першої інстанції в частині визначеного покарання скасувати та ухвалив у цій частині свій вирок, яким  призначив йому більш суворе покарання.

Призначене цим судом засудженому покарання є домірним скоєному та необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість Верховний Суд не вбачає.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що він не міг відшкодувати потерпілим заподіяну шкоди у зв`язку із його перебуванням під вартою є необґрунтованими, оскільки це не позбавляло його можливості вирішити  питання про відшкодування потерпілим заподіяної шкоди під час судового розгляду.

Неспроможними колегія суддів вважає і наведені у касаційній скарзі засудженого доводи про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК.

Зокрема, згідно з даною нормою суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють сторони зміст цих обставин та чи не мають вони сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У цьому кримінальному провадженні вирок місцевого суду був оскаржений в апеляційному порядку прокурором лише у частині призначеного покарання і питання щодо неправильного встановлення судом фактичних обставин справи ним у скарзі не ставилось. Тому апеляційний суд на законних підставах відкрив апеляційне провадження у справі та переглянувши рішення суду першої інстанції за доводами, наведеними в апеляційній скарзі прокурора ухвалив новий вирок.

Вирок апеляційного суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 420 КПК.

Під час касаційної перевірки вироку апеляційного суду не виявлено будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, у тому числі й порушень  вимог ч. 3 ст. 349 КПК, які би тягнули за собою зміну чи скасування оспорюваного судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року щодо нього – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                                 ____________________              ____________________

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                      ОСОБА_3