Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

29 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 431/909/17

провадження № 51-3232км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів  |ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання прокурора|  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника засудженого – адвоката ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2017 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Оскаржені судові рішення

1.  Вироком Старобільського районного суду Луганської області від 20 березня 2017 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 185 КК – на строк 2 роки 6 місяців; за частиною 2 статті 190 КК – на строк 1 рік. Відповідно до статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим засудженому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі частини 5 статті 72 КК засудженому зараховано в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 08 лютого по 20 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

2.  За обставин, детально викладених у вироку, його визнано винуватим у тому, що він вчинив на території Старобільського району Луганської області ряд злочинів проти власності, а саме:

–  05 грудня 2016 року у вечірній час у домоволодінні на АДРЕСА_2 шляхом зловживання довірою заволодів грошима ОСОБА_8 в сумі 200 грн;

–  13 грудня 2016 року о 09:00 з гаража на АДРЕСА_3  таємно викрав бідон вартістю 350 грн, який належить ОСОБА_9 ;

–  16 грудня 2016 року в період з 09:00 до 16:00 з території домоволодіння на АДРЕСА_4 таємно викрав чавун вартістю 300 грн, який належить ОСОБА_10 ;

–  у період з 01 по 06 лютого 2017 року з домоволодіння на АДРЕСА_5 таємно викрав електродриль вартістю 338 грн, яка належить ОСОБА_11 ;

–  у період з 01 по 05 лютого 2017 року неподалік від понтонного мосту на вул. Червоне містечко у м. Старобільську таємно викрав електродриль вартістю 395,50 грн, яка належить ОСОБА_12 .

3.  Апеляційний суд Луганської області 14 червня 2017 року, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі: за частиною 2 статті 185 КК – на строк 2 роки 9 місяців; за частиною 2 статті 190 КК – на строк 1 рік. Відповідно до статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 9 місяців.

На підставі частини 5 статті 72 КК засудженому зараховано в строк покарання строк перебування у слідчому ізоляторі з 08 лютого по 14 червня 2017 року, день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з засудженого на користь держави витрати на проведення товарознавчих експертиз у сумі 2641,20 грн.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4.  У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням статей 370, 420 КПК не навів достатніх мотивів та підстав, на  яких задовольнив апеляційну скаргу сторони обвинувачення частково. Крім того, прокурор вважає, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином, чому він залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту.

5.  Захисник просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушенням та особі засудженого через суворість та істотним порушення кримінального процесуального закону. Він стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково ухвалив рішення про стягнення з засудженого судових витрат на проведення експертиз, оскільки це питання на час апеляційного розгляду вже було вирішено ухвалою Старобільського районного суду від 14 квітня 2017 року. Він також вважає, що покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, призначене засудженому місцевим судом, є справедливим.

Позиції інших учасників судового провадження

6.  Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

7.  Захисник ОСОБА_6 письмово заявила, що погоджується на здійснення касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

8.  Прокурор, який представляв сторону обвинувачення під час касаційного розгляду, не підтримав касаційних скарг прокурора та сторони захисту.

Оцінка Суду

9.  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу прокурора та захисника належить залишити без задоволення на таких підставах.

10. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає ухвалу апеляційного суду в межах касаційних скарг, в яких не заперечується висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 КК.

11.  Доводи в касаційних скаргах щодо порушення загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

12.  Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має бути справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

13.  Відповідно до указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання необхідно брати до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

14.  Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, призначаючи покарання засудженому, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку, що обраний районним судом захід примусу є м`яким і не забезпечить досягнення мети покарання, а тому, належним чином умотивувавши своє рішення, збільшив розмір покарання.

15.  Аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому за вироком апеляційного суду через м`якість або через суворість, у касаційних скаргах як сторони захисту, так і сторони обвинувачення не наведено.

16.  Таким чином, Суд вважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

17.  Вирок апеляційного суду не суперечить статтям 370, 374, 420 КПК, а тому підстав для його скасування за доводами прокурора в касаційній скарзі колегія суддів не встановила.

18.  Суд не погоджується з доводами захисника в касаційній скарзі щодо неналежного дослідження доказів апеляційним судом, що призвело, на його думку, до повторного стягнення з засудженого витрат на проведення експертиз на підставі вироку апеляційного суду.

19.  З матеріалів справи вбачається, що Старобільський районний суд Луганської області 27 червня 2017 року направив до районного відділу державної виконавчої служби один виконавчий лист № 1-кп/431/113/2017 про стягнення з засудженого процесуальних витрат у сумі 2641,20 грн (т. 2, а.к.п. 68).

20.  Крім того, Суд звертає увагу, що під час апеляційного розгляду (відповідно до фонограми судового засідання від 14 червня 2017 року) захисник ОСОБА_6 при висловленні думки щодо апеляційної скарги прокурора в частині стягнення витрат поклалася на розсуд суду та не повідомила про існування ухвали Старобільського районного суду від 14 квітня 2017 року.

21.  Таким чином, недослідження апеляційним судом згаданої ухвали районного суду про розподіл судових витрат Суд не вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону та достатньою підставою для зміни оскаржуваного вироку,  а тому залишає подану захисником касаційну скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та  прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                        ОСОБА_2                                ОСОБА_3