Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 559/1347/16-к

провадження № 51-8814 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                  ОСОБА_4 ,

прокурора                                                      ОСОБА_5 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 1 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 2 серпня 2018 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Луцька Волинської

області, жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 1 березня 2018 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК – на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК – на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 вказаного Кодексу за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а за правилами ст. 71 КК  йому визначено остаточний захід примусу у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, початок строку відбування якого обчислюється з 25 листопада 2014 року.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не оскаржують судових рішень у касаційному порядку.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у шахрайстві, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, а також у незакінченому замаху на такий злочин.

Як установив суд, 24 вересня 2016 року близько 4:00 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_9 неправдиві відомості про вчинення її внуком дорожньо–транспортної пригоди (далі – ДТП), в якій постраждала дитина, і під приводом передачі коштів на лікування постраждалої заволоділи належними потерпілій  9418,70 грн.

Також 30 вересня 2016 року близько 1:00 ОСОБА_6 разом із  ОСОБА_8 повідомили ОСОБА_10 неправдиві відомості про вчинення її сином ДТП, в якій постраждала дитина, і  під приводом передачі коштів на лікування останньої заволоділи належними потерпілій 3000 грн.

Крім того, 4 жовтня 2016 року близько 1:00 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , повідомивши ОСОБА_11 неправдиві відомості про вчинення її сином ДТП, в аналогічний спосіб намагалися заволодіти 2000 грн, однак з причин, що не залежали від їх волі, не довели злочин до кінця, оскільки потерпіла  відмовилася передати кошти.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_6 порушує питання про зміну на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) постановлених щодо нього судових рішень у частині обчислення строку відбування покарання. Засуджений просить зарахувати йому у строк покарання попереднє ув`язнення з 17 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно, як це передбачено ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі – Закон № 838-VIII).

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що порушені в касаційній скарзі питання вирішуються в порядку виконання вироку, а тому просив залишити без задоволення заявлені засудженим вимоги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Керуючись ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення у межах касаційної скарги, в якій висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, юридично-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК, справедливість заходу примусу, правильність застосування статей 70 та 71 цього Кодексу не заперечуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення, зокрема, включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" попереднім ув`язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, попереднім вироком Дубенського міськрайонного суду від 24 березня 2015 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відбуваючи таке покарання, ОСОБА_6 тримався під вартою у Катеринівській виправній колонії № 46.

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області, задовольнивши клопотання прокурора, 25жовтня 2016 року надав дозвіл на переведення  засудженого з указаної колонії до Рівненського слідчого ізолятора на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК.

На виконання згаданого судового рішення ОСОБА_6 17 листопада 2016 року доставили до Рівненського слідчого ізолятору, що підтверджується наявним у справі листом від 7 вересня 2017 року № 50/07/5038 цієї державної установи.

Отже, у цій конкретній ситуації перебування ОСОБА_6 , який відбував покарання в установі попереднього ув`язнення через досудове розслідування та участь у судовому розгляді справи, охоплюється поняттям "попереднє ув`язнення" у розумінні ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII, що суди нижчих інстанцій залишили поза увагою.

Частиною 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII визначено, що зарахування строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 серпня 2018 року, в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочини до 20 червня 2017 року, то при вирішенні питання щодо порядку зарахування засудженому у строк покарання строку попереднього ув`язнення необхідно керуватися правилами ч. 5 ст. 72 КК у згаданій редакції, про що і зазначає засуджений.

Таким чином, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду місцевий суд, не зарахувавши засудженому у строк покарання попереднє ув`язнення з 17 листопада 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день такого ув`язнення за два дні позбавлення волі, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою.

З урахуванням викладеного, постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення підлягають зміні, а засудженому необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 листопада 2016 року по 2 серпня 2018 року (день набрання вироком законної сили) включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 1 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 2 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 листопада  2016 року по 2 серпня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                         ОСОБА_1                              ОСОБА_3