Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2019 р.

м. Київ

Справа № 235/107/16-к

Провадження № 51-1468км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 ,

захисника                                                   ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року в кримінальному провадженні № 12015050410002779 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жуков Славутського району Хмельницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 12 листопада 2015 року, близько об 17.00 год., між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які на той час знаходилися в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, відбулася сварка. Під час вказаної сварки ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, навмисно завдав йому кулаками не менше двох ударів в область обличчя, не менше чотирьох ударів в область грудної клітини та ногами, взутими в чоботи, не менше двох ударів по його ногах, що призвело до втрати ОСОБА_8 рівноваги та подальшого падіння на підлогу.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 навмисно наніс вже лежачому ОСОБА_8 ногами, взутими в чоботи, не менше трьох ударів по волосистій частині голови, не менше чотирьох ударів в область обличчя, чисельні удари в область верхніх та нижніх кінцівок (загалом – не менше 22 ударів руками та ногами), внаслідок чого заподіяв ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження тілесні ушкодження від яких він помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року зазначений вирок суду змінений в частині зарахування строку попереднього ув`язнення. В решті вирок залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що ОСОБА_6 було пред`явлено підозру у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України 15 листопада 2015 року, а потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; що огляд місця події – квартири відбувся без згоди власника і без ухвали слідчого судді до внесення відомостей до ЄРДР; що огляд місця події, слідчий експеримент відбулися без залучення захисника; що в матеріалах справи відсутні речові докази; що ОСОБА_6 не був ознайомлений з матеріалами провадження ні в ході досудового розслідування, ні перед судовим розглядом, ні перед апеляційним переглядом. Також зазначається, що засуджений злочин не вчиняв, оговорив себе у зв`язку із застосуванням відносно нього незаконних методів слідства.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник, з наведенням відповідних пояснень, підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечила проти задоволення поданої засудженим касаційної скарги, вважала судові рішення законними та обґрунтованими.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

У касаційній скарзі засуджений наводить доводи, щодо порушень, які були допущені органом досудового розслідування, і залишені судами першої та апеляційної інстанції без належної уваги. А саме вказує, на те:

- що підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, йому було пред`явлено 15 листопада 2015 року, в той час як потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- що огляд місця події – квартири відбувся без згоди власника і без ухвали слідчого судді до внесення відомостей до ЄРДР;

- що огляд місця події, слідчий експеримент відбулися без залучення захисника; що в матеріалах справи відсутні речові докази;

- що ОСОБА_6 не був ознайомлений з матеріалами провадження ні в ході досудового розслідування, ні перед судовим розглядом, ні перед апеляційним переглядом.

Разом з тим, Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин, зазначені доводи касаційної скарги засудженого вважає надуманими і такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Так, матеріалами кримінального провадження спростовуються твердження засудженого, що підозру за ч. 2 ст. 121 КК України йому було пред`явлено 15 листопада 2015 року. В матеріалах провадження міститься протокол затримання ОСОБА_6 від 15 листопада 2015 року (т. 1 а.п. 31-32) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. В подальшому були внесені зміни щодо правової кваліфікації складу кримінального правопорушення і 16 листопада 2015 року ОСОБА_6 було пред`явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується підписами самого ОСОБА_6 та його захисника (т. 1 а .п. 45-47).

Доводи щодо недопустимості доказів – протоколу огляду місця події, протоколу слідчого експерименту також не є слушними. Зазначені письмові докази були визнані судом першої інстанції недопустимими, у зв`язку з чим не були покладені в обґрунтування винуватості ОСОБА_6 .

Крім того були визнані судом першої інстанції недопустимими і речові докази.

Верховний Суд вважає неспроможними і доводи засудженого щодо неознайомлення його з матеріалами кримінального провадження. В матеріалах провадження міститься протокол про надання доступу до матеріалів розслідування від 12 січня 2016 року (т. 1 а .п. 164-165), в якому ОСОБА_6 власноручно зазначив про те, що він ознайомлений з матеріалами кримінального провадження.

Поряд з цим, доводи щодо неознайомлення ОСОБА_6 з матеріалами провадження перед апеляційним переглядом Верховний Суд не вважає обґрунтованими. Так, матеріали провадження не містять даних, що ОСОБА_6 в суді першої інстанції, чи в апеляційному суді заявлялося клопотання про надання йому матеріалів провадження для ознайомлення.

Також знаходить безпідставними Верховний Суд і доводи засудженого щодо застосування відносно нього недозволених методів досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до вимог вказаної норми кримінального процесуального закону, суд обґрунтував свої висновки не показаннями ОСОБА_6 , які останній дав на досудовому розслідуванні, а тими показаннями, які ОСОБА_6 дав в суді.

Більше того, твердження ОСОБА_6 щодо застосування відносно нього недозволених методів слідства, були предметом ретельної перевірки суду і суд дав зазначеним твердження належну юридичну оцінку з наведенням відповідних висновків.

Разом з наведеним, Верховний Суд зазначає, що вказані доводи, які наведені засудженим у касаційній скарзі, були вже предметом перегляду апеляційного суду, який відповідно до вимог і в порядку, визначеному ст. ст. 404, 405 КПК України, вказані доводи перевірив та навів на їх спростування відповідні мотиви та висновки.

Підстав вважати висновки суду першої інстанції та апеляційного суду незаконними та необґрунтованими Верховний Суд не вбачає.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги засудженого є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 січня 2019 року відносно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                           ОСОБА_3