Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 594/1196/18

провадження № 51-3491км19

Верховний Суд  колегією суддів Третьої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого              ОСОБА_1 ,

суддів                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання   ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у кримінальному провадженні №12018210050000222 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 15 січня 2019 року змінено. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 1 статті 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі статті  75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.

Згідно з вироком 06 серпня 2018 року ОСОБА_7 перебував на території ресторану "Замковий" за адресою: АДРЕСА_2 , де між ним та ОСОБА_6 виникла словесна суперечка, що переросла у конфлікт, під час якого ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав один удар кулаком правої руки в нижню щелепу ОСОБА_6 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, які належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини засудженого та кваліфікації його дій, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

На його думку, суд не врахував, ставлення засудженого до вчиненого кримінального правопорушення, а саме того, що після завдання удару засуджений втік з місця події, не  вибачився та не відшкодував у повному обсязі завданої шкоди.

За цих обставин вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні не підтримав касаційної скарги потерпілого. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а звільнення засудженого від відбування покарання таким, що відповідає вимогам статті 75 КК.

Потерпілий просив розгляд касаційної скарги провести без його участі.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Висновків суду про доведеність винуватості  ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК, за обставин, установлених судом, потерпілий у касаційній скарзі не оскаржує.

Доводи потерпілого щодо істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через м`якість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.

Згідно зі статтею 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з судового рішення,  призначаючи покарання, суд врахував дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше судимий не був, молодого віку, має постійне місце проживання і працює, де характеризується позитивно, на спеціальних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, в суді визнав вину і розкаявся у вчиненому, після вчинення злочину і до пред`явлення підозри добровільно відшкодував потерпілому частину витрат на лікування та під час судового розгляду вживав заходи для відшкодування завданої шкоди.

Твердження потерпілого про невідшкодування шкоди спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження квитанціями ТД ПАТ "Укрпошта" від 22 жовтня 2018 року на суму 10 150 грн. та від 05 лютого 2019 року на суму 15 223 грн.

Водночас суд врахував характеристики засудженого, видані виконавчим комітетом Борщівської міської ради від 31 серпня 2018 року, ТОВ "Агрополіс", Борщівським агротехнічним коледжем від 22 жовтня 2018 року, настоятелем Храму УГКЦ м. Борщева від 30 січня 2019 року, комунальним закладом "Борщівська дитячо-юнацька школа" від 06 лютого 2019 року.

Саме з урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції, дотримуючись вимог статей 50, 65 КК, призначив покарання, яке за видом і розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу в частині призначеного обвинуваченому покарання, дійшов переконливого висновку, що саме призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням статті 75 КК за видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, чим підтвердив правильність застосування закону про кримінальну відповідальність судом першої інстанції.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний розгляд кримінального провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу  України (далі – КПК).

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                         ОСОБА_3