Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 695/2499/16-к

провадження № 51-889 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

захисників                                             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

виправданого                             ОСОБА_8 ,

законного представника                 ОСОБА_9 ,

засудженого                                ОСОБА_10 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року стосовно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Стовп`яги Переяслав-

Хмельницького району Київської області, який

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року, засуджено ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 104 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_8 виправдано через недоведеність його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України.

За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 21 квітня 2016 року, знаходячись на АДРЕСА_2 , із приміщення Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів таємно викрав майно, що належить школі, заподіявши тим самим навчальному закладу матеріальної шкоди на загальну суму 27 602 грн 90 коп.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, будучи раніше судимим, 21 квітня 2016 року, знаходячись біля приміщення Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що на АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що ОСОБА_10 є неповнолітнім, шляхом погрози, спонукав останнього вчинити крадіжку майна, яке належить навчальному закладу.

Після чого, в цей же день, ОСОБА_8 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_10 , знаходячись за вищезазначеною адресою, із приміщення Новодмитрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів таємно викрав майно, що належить школі, заподіявши тим самим навчальному закладу матеріальної шкоди на загальну суму 27 602 грн 90 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки матеріали провадження містять достатньо доказів винуватості останнього, які, на думку прокурора, не були належним чином досліджені та оцінені. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції викладених в апеляційній скарзі доводів прокурора щодо безпідставного виправдання ОСОБА_8 не перевірив і не спростував, свого рішення належним чином не мотивував, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

На касаційну скаргу прокурора виправданим ОСОБА_8 подано письмове заперечення, в яких він просить залишити без зміни судові рішення, а касаційну скаргу – без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_7 та виправданий заперечили проти касаційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Засуджений ОСОБА_10 , його законний представник та захисник покладались на розсуд суду.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання щодо безпідставного виправдання ОСОБА_8 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України.

Проте Суд із такими доводами не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185 КК України, врахував:

- показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він 21 квітня 2016 року знаходився у своєї дівчини в с. Мелесівка Золотоніського району Черкаської області, в гостях у неї також знаходився ОСОБА_10 , який о 01-ій годині пішов у невідомому напрямку, інкримінованих злочинів він не вчиняв, так як залишився там на ночівлю, а про вчинення крадіжки зі школи дізнався лише зранку;

- показання свідка ОСОБА_11 про те, що весною 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 знаходились в гостях у її доньки ОСОБА_12 та сина ОСОБА_13 , що ОСОБА_10 о 01-ій годині пішов, а ОСОБА_8 заночував у них дома, протягом ночі нікуди не виходив, зранку о 06 годині 30 хвилин збиралась на роботу та бачила ОСОБА_8 сплячим;

- показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які не надали жодних показань про причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжки чи примушування неповнолітнього ОСОБА_10 до вчинення злочину.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 85, 86, 94 КПК України зробив ґрунтовний аналіз указаних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 у крадіжці та примушуванні неповнолітнього до вчинення злочину.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його належним чином умотивованим, а вирок суду першої інстанції – таким, що відповідає вимогам статей 370, 373 КПК України.

При цьому Суд звертає увагу на те, що сторони даного кримінального провадження мали рівні можливості на представлення своїх доказів та не знаходить підстав говорити про обмеження прав сторони обвинувачення.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом першої інстанції, колегія суддів касаційного суду вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційною скаргою стороною обвинувачення, доводи якої аналогічні доводам його касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_8 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                         ОСОБА_3