Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 205/4911/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/708/18

Провадження № 51 – 1584 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,

його захисника                                           адвоката ОСОБА_7 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040690001301 від 28 травня 2018 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 121 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року щодо

ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання вказано рахувати з 25 травня 2018 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено за те, що він 27 травня 2018 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні загальної кімнати квартири за адресою: АДРЕСА_2 , під час побутового конфлікту з ОСОБА_8 кухонним ножем, який взяв зі столу, умисно завдав останній удар у живіт, заподіявши проникаюче колото-різане поранення черева ліворуч, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора змінено, зазначено в мотивувальній частині вироку, що дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а в частині призначення покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 за ст. 121 ч. 1 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,  невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду і залишити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, призначене ОСОБА_6 вироком суду першої інстанції. Вважає висновки апеляційного суду про необґрунтоване застосування положень ст. 69 КК України при призначенні судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 неправильними. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 вжив всіх заходів для виклику швидкої медичної допомоги, надав потерпілій першу медичну допомогу, а тому щирість і дієвість каяття не були формальними. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що конфлікт стався через поведінку потерпілої, у судовому засіданні ОСОБА_8 просила не позбавляти ОСОБА_6 волі. Зазначає, що апеляційний суд неправильно оцінив дані про особу ОСОБА_6 . Вважає, що є всі підстави для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції

ст. 121 ч. 1 КК України.

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Із  урахуванням  ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу  судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом  більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва та алкоголізму.

Статтею 69 ч. 1 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

При цьому, у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині  вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

При призначені покарання ОСОБА_6 за ст. 121 ч. 1 КК України суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд указав на те, що суд першої інстанції не мотивував, яким чином вказані у вироку обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання потерпілій медичної допомоги, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та не врахував даних про особу  ОСОБА_6 , який не працює, вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп`яніння, зловживає алкогольними напоями, негативно характеризується.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов  обґрунтованого висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України є несправедливим внаслідок м`якості і призначив ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах, передбачених в санкції ст. 121 ч. 1 КК України,  мотивувавши таке рішення.

Покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду щодо призначеного покарання, захисник у касаційній скарзі не навів, а за матеріалами провадження таких даних не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                           ОСОБА_3