Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

22 жовтня 2019 року м. Київ

справа №234/19530/16-к

провадження № 51-4372км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

захисника                                                                 ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року укримінальному провадженні щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та жителя

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомКраматорського міського суду Донецької області від 03 серпня 2017 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на  строк 2 роки.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінив, постановив вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням ст. 69 КК до  покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням у дохід держави 20  % його заробітку. У решті вирок залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року ухвалу апеляційного суду від 05 грудня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 18 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінив, призначив йому покарання за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді виправних робіт на строк 1 рік із відрахуванням у дохід держави 20  % його заробітку. Визнав ОСОБА_8 таким, що повністю відбув покарання. У решті вирок залишив без змін.

Суд ОСОБА_9 винуватим у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах без мети збуту за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд,30 серпня 2016 року близько 08:00 ОСОБА_7 , рухаючись від зупинки громадського транспорту маршрут №16, у напрямку власного будинку, на  відстані приблизно 300 м від зупинки біля річки Бичок побачив тазірвавтри кущі дикорослої рослини коноплі, поклав у мішок і приніс його до свого будинку АДРЕСА_2 , де виклав їх на картон та зберігав без мети збуту до 27 листопада 2016 року. Вилучена у ОСОБА_7 під час проведення обшуку замісцем проживання речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом масою 647,26 гу перерахунку на суху речовину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду вцьому суді.Зазначає, що згаданийсуд безпідставно при призначенні покарання застосував до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК, не зазначив обставин, які  істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, необґрунтовано послався на пом`якшуючу покарання обставину – сприяння розкриттю злочину, не врахував, що в матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_7 працює. Також прокурор зауважує, що апеляційний суд при повторному розгляді кримінального провадження не  дотримався вимог ст. 439 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу; захисник заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не  оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та  розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх  небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Як випливає зі змісту ст. 69 КК, застосування закріплених у ній правил допустиме за  наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Наведених норм права суд апеляційної інстанції не порушив.

Так, переглядаючи кримінальне провадження, апеляційний суд, окрім щирого каяття,додатково врахував пом`якшуючою покарання обставиною – сприяння розкриттю злочину, а також дані про особу засудженого, який займається суспільно-корисною діяльністю. Під час нового апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту до  матеріалів провадження було долучено: характеристику з місця роботи ОСОБА_7 , згідно з якою останній з 03 березня 2018 року працює у господарській частині КНП  "Міська лікарня № 1", сумлінно ставиться до роботи, виконує всі вказівки; довідку № 59 від 17 квітня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_7 повністю відбув покарання за вказаним вироком. Крім того, суд узяв до уваги досудову доповідь органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства.

Врахувавши конкретні обставини справи, надані документи,всі дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність таких, щойого обтяжують, апеляційний суд умотивовано визнав, що всі ці обставини усукупності та  взаємозв`язку істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,іпризначив ОСОБА_7 захід примусу із застосуванням ст. 69 КК.

Оскільки під час здійснення апеляційного провадження судом було встановлено нові пом`якшуючі обставини та дані про особу ОСОБА_7 , твердження прокурора в  касаційній скарзі про безумовне порушення вимог ст. 439 КПК не можна визнати прийнятними.

Ухвала апеляційного суду не суперечить положенням ст. 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваної ухвали під час касаційного розгляду не встановлено.

Тому касаційну скаргупрокурораслід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433,434,436,441,442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 квітня 2019 року ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11                                 ОСОБА_2                                    ОСОБА_3 'єва