Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

22 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 305/2050/15-к

провадження № 51-2669км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

захисника засудженої та

представника Ясінянського

споживчого товариства                                     ОСОБА_5 ,

прокурора                                                              ОСОБА_6 ,

потерпілої                                                               ОСОБА_7 ,

представника потерпілої                                               ОСОБА_8 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_9 та Ясінянського споживчого товариства, заступника прокурора Закарпатської області на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018 року й ухвалу Закарпатського апеляційного суду від  06  березня 2019 року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини

За вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 20 червня 2018  року ОСОБА_9 було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з  організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на  строк 2 роки, зі штрафом у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. На підставі ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_9 звільнено від  призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК. Кримінальне провадження, внесене 19 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013070140000809, закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково й стягнуто з Ясінянського споживчого товариства на користь останньої 377 772, 91 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн – моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме накладений ухвалою Рахівського районного суду від 11 жовтня 2017 року арешт на нерухоме майно Ясінянського споживчого товариства в межах суми задоволеного цивільного позову залишено без змін до виконання вироку в частині стягнення цивільного позову.

Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 06 березня 2019 року виключив із  резолютивної частини вироку рішення про закриття кримінального провадження. У  решті вирок залишив без змін.

Суд визнав ОСОБА_9 винуватою у вчиненні службової недбалості, що  спричинило тяжкі наслідки, за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду голови правління Ясінянського споживчого товариства, у листопаді-грудні 2008 року допустила службову недбалість під час продажу громадянці ОСОБА_7 будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " площею 63  кв.м на АДРЕСА_2 , яка належала Ясінянському споживчому товариству та на момент проведення аукціону перебувала в оренді приватного підприємця ОСОБА_11 , що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадянки ОСОБА_7 у виді матеріальної шкоди в  розмірі 214 984,04 грн.

Так, ОСОБА_9 , засвідчивши в договорі купівлі-продажу будівлі магазину від  18  грудня 2008 року про те, що прав на відчужувану будівлю на момент його укладення у третіх осіб немає, не повідомила покупцю ОСОБА_7 про перебування будівлі в оренді до 31 грудня 2008 року, а орендаря ОСОБА_11 про продаж об`єкта оренди, а також не вжила заходів до своєчасного звільнення орендарем вказаного приміщення та повернення орендованого магазину споживчому товариству за актом прийому-передачі.

Внаслідок таких дій ОСОБА_9 орендар ОСОБА_11 27 грудня 2008 року під час звільнення будівлі магазину демонтувала двері, вікна, гіпсокартон, системи опалення та електроживлення, пошкодила облицювальну плитку, які нею були придбані та встановлені для покращення стану орендованого приміщення, чим покупцю ОСОБА_7 було завдано матеріальної шкоди у розмірі 214 984,04 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженої на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), просить скасувати постановлені щодо засудженої ОСОБА_9 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину не  доведено, судовий розгляд проведено не повно; в основу вироку покладено нікчемний договір купівлі-продажу від 21 листопада 2008 року і не надано належної оцінки нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року; суд не перевірив, чи є ОСОБА_9 суб`єктом вказаного злочину, та не встановив коло її службових обов`язків. Крім  того, задовольняючи цивільний позов потерпілої у  цьому кримінальному провадженні, суд належно не оцінив той факт, що спір між сторонами з приводу невиконання положень договору купівлі-продажу від 18 грудня 2008 року вже був предметом розгляду в порядку цивільного судочинства у справі №  2-391/11, за результатами якого винесено рішення, що  вступило в законну силу. Скаржник вказує, що під час проголошення вироку суддею місцевого суду не було дотримано вимог ст. 367 КПК, адже одночасно прийнято взаємовиключні рішення, що  призвело до істотного порушення вимог статей 370, 374 КПК. Апеляційний суд не  усунув допущених порушень і постановив ухвалу, яка суперечить вимогам статей 370, 419 цього кодексу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах Ясінянського споживчого товариства просить на аналогічних підставах скасувати постановлені щодо ОСОБА_9 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Окрім зазначеного, представник указує на порушення ч. 1 ст. 128 КПК при вирішенні місцевим судом цивільного позову потерпілої.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст.  438 КПК постановлені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на прийняття місцевим судом взаємовиключних рішень, адже водночас було засуджено та закрито кримінальне провадження, що призвело до  істотного порушення вимог статей 370, 374 КПК. Крім того, зазначає, що  апеляційний суд, переглядаючи вирок, виключив із його резолютивної частини рішення про закриття кримінального провадження, чим усупереч ч. 2 ст. 404 КПК погіршив становище ОСОБА_9 .

На касаційні скарги від представника потерпілої ОСОБА_7 – ОСОБА_12 надійшли заперечення, у яких він, наводячи аргументи, зазначає про необґрунтованість заявлених касаційних вимог.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор та захисник підтримали свої касаційні вимоги.

Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення касаційних скарг, просили оскаржувані рішення судів залишити без зміни.

Мотиви Суду

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Тому згідно зі ст. 433 КПК доводи в  касаційній скарзі про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків у  вироку фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

За законодавчими положеннями перевірка цих обставин належить до компетенції суду апеляційної інстанції. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в  об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і  вмотивованим. За змістом ст. 404 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та  процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й  дослідженим у судовому засіданні доказам.

З урахуванням наведених положень закону та ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із  них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи  процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести обґрунтування своєї позиції, яка не може бути суперечливою та такою, що  ставить під сумнів прийняте остаточне рішення.

Апеляційний суд не дотримався цих вимог закону.

За матеріалами справи ОСОБА_5 в інтересах засудженої та Ясінянського споживчого товариства оскаржила ухвалений вирок в апеляційному порядку.

У своїх апеляційних скаргах ОСОБА_5 , наводячи конкретні доводи, які за змістом та  суттю аналогічні викладеним у касаційних скаргах, просила оспорюване рішення щодо ОСОБА_9 скасувати, закрити кримінальне провадження у зв`язку з  відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, а цивільний позов залишити без розгляду. Аргументуючи заявлену вимогу, захисник посилалася на  неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і вказувала на те, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, недопустимих та  суперечливих доказах, яких місцевий суд належним чином не дослідив і не оцінив, що потягло за собою необґрунтованість засудження ОСОБА_9 .

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу, визнав неспроможними доводи захисника і залишив без задоволення заявлені нею вимоги.

Однак апеляційний суд належним чином не перевірив зазначених доводів захисника, не навів вичерпних мотивів щодо їх неспроможності, обмежившись лише посиланням на докази, покладені в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який її засуджено.

Така позиція апеляційного суду є непереконливою, адже згідно зі ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести ці  обставини поза розумним сумнівом.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, об`єктивна сторона діяння, поставленого ОСОБА_9 у провину, виражається у невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб та призвело до тяжких наслідків.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що вину ОСОБА_9 доведено, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК як службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, яка виразилася у неповідомленні покупцю (потерпілої) про існування договору оренди будівлі магазину та орендаря про продаж об`єкта оренди, а також у невжитті заходів до своєчасного звільнення орендарем вказаного приміщення та його повернення орендодавцю за актом прийому-передачі майна.

Відповідно до ст. 94 КПК оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному й  неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження.

Попри це при здійсненні апеляційного провадження суд належно не оцінив надані у  суді першої інстанції показання потерпілої ОСОБА_7 . За змістом цих показань, перед тим як піти до нотаріуса, ОСОБА_9 показала потерпілій магазин та  продемонструвала його стан, а також повідомила орендарів про необхідність звільнення приміщення, із чим останні погодились, але за умови зняття невід`ємних покращень, що і було надалі зроблено. Також без належної перевірки суду залишилися показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо обізнаності потерпілої про перебування будівлі магазину в оренді до проведення аукціону та про її наміри продовжити орендні відносини з орендарем до весни.

Між тим, установлення цих обставин має правове значення для висновку про винуватість чи невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину.

Також, визнаючи правильним вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілої, апеляційний суд залишив поза увагою попередні рішення судів, які стосувались питань цивільного позову потерпілої.

Крім того, переглядаючи вирок та виключаючи з його резолютивної частини рішення про закриття кримінального провадження, апеляційний суд усупереч приписам ч. 2 ст. 404 КПК фактично погіршив становище ОСОБА_9 .

У контексті викладеного оскаржену ухвалу не можна вважати законною, обґрунтованою та вмотивованою, її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Тому згадана ухвала підлягає скасуванню на  підставі п. 1 ч. 1 ст.  438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на доводи та вимоги у касаційних скаргах, їх слід задовольнити частково.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно здійснити провадження з  додержанням вимог чинного законодавства, ретельно перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей доводи, наведені в апеляційних скаргах, інші доводи в касаційних скаргах та прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам ст.  370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги заступника прокурора, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_9 та інтересах Ясінянського споживчого товариства задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                           ОСОБА_16 'єва