Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 397/548/18

провадження № 51-1803 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

захисника в режимі відеоконференції             ОСОБА_6 ,

засудженого                                                           ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018120310000246 від 19 квітня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він на початку квітня 2018 року приблизно о 10:20, перебуваючи біля Будинку культури, який знаходиться по АДРЕСА_2 , повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 1075 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду – без зміни.

Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги той факт, що органом досудового розслідування встановлено невірну адресу місця вчинення злочину.

Крім того зазначає, що судами обох інстанцій було залишено поза увагою факт не встановлення органом досудового розслідування місця вчинення злочину та фактичні обставини самого злочину, що свідчить про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_7 злочину.

Також захисник вказує, що апеляційний суд не прийняв до уваги той факт, що місцевим судом не в повній мірі було досліджено усі обставини кримінального провадження. При цьому посилається на те, що апеляційним судом в порушення вимог ст. 419 КПК України не було досліджено докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги засудженого та його захисника не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали свої касаційні скарги в повному обсязі, прокурор заперечував щодо задоволення поданих касаційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі захисник та засуджений вказують про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважають, що такі рішення постановлені внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потерпілого ОСОБА_8 ; фактичних даних, що містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколах огляду місця події від 20 квітня 2018 року та слідчого експерименту від 25 квітня 2018 року, а також висновку експерта № 345 від 24 квітня 2018 року та інших доказів, що в повній мірі були досліджені судом та покладені в основу вироку.

Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .

На переконання колегії суддів, дії засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, а посилання захисника про відсутність в діях засудженого складу інкримінованого йому злочину та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника та засудженого про, те що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою факт не встановлення органом досудового розслідування місця вчинення злочину є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Частиною 4 ст. 237 КПК України передбачено, що особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з протоколу огляду місця події від 19 квітня 2018 року, слідчим у присутності понятих, спеціаліста та потерпілого було проведено огляд місця вчинення злочину, а саме прилеглої території Будинку культури, розташованого за адресою вул. Коцюбинського, 2, смт Олександрівка Кіровоградської області. При цьому заяв та скарг від учасників даної слідчої дії не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КПК України до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Частиною 6 ст. 240 КПК України передбачено, що після проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим за адресою вул. Коцюбинського, 2-а смт Олександрівка Кіровоградської області у присутності понятих та за участю ОСОБА_7 було проведено слідчий експеримент, за результатами якого складено відповідний протокол, де ОСОБА_7 надав пояснення щодо обставин викрадення ним велосипеду.

Встановлені в ході огляду місця події та проведення слідчого експерименту обставини покладено в основу обвинувального акту та не оскаржено учасниками вказаних слідчих дій.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що вироком місцевого суду в повній мірі визначено формулювання обвинувачення із конкретизацією місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а посилання сторони захисту на не встановлення місця вчинення злочину є необґрунтованими, оскільки, на переконання колегії суддів, місце події встановлено правильно, а зазначена помилка у фактичній адресі місця вчинення злочину не є суттєвою та ніяким чином не вказує на відсутність місця події.

Доводи касаційних скарг захисника та засудженого щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам та обґрунтовано відмовив у її задоволенні, при цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 та ст. 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційні скарги засудженого та його захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                            ОСОБА_3