Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 1579/1513/15-к

провадження № 51-3209 км 1 8

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

прокурора                                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  на  ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 листопада 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015200190000381,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новотроїцьке Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово  судимого, останнього разу вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 09 вересня 2008 року за ч.4 ст.185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185  КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 12 листопада 2015 року ОСОБА_6 засуджено:

- за  ч.3 ст. 185 КК України  до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України  до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання про запобіжний захід, речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 січня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Засуджений ОСОБА_6 , 02 жовтня 2017 року звернувся до Кролевецького районного суду Сумської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами  вироку  від 12 листопада 2015 року щодо нього. Матеріали за вказаною заявою відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року направлено до Путивльського районного суду Сумської області для розгляду, за підсудністю.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 24 травня 2018 року заяву ОСОБА_6 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Місцевий суд виходив із того, що обставини, на які ОСОБА_6 посилається як на нововиявлені, зокрема те, що крадіжки вчиняв не він, а ОСОБА_7 , онук потерпілої ОСОБА_8 , не є нововиявленими.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 листопада 2018 року вказану ухвалу місцевого суду від 24 травня 2018 року залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6  визнаний винуватим у тому, що він , 03 червня 2015 року близько 03:00 години, діючи повторно, проник в господарство, що належить ОСОБА_8 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де з дворового покриття шляхом демонтажу викрав чотири чавунні тротуарні плити розміром 28х23,5 см кожна, які виніс з господарства потерпілої і в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій  матеріальну шкоду на суму 592 грн.

Крім того, ОСОБА_6 , 04 червня 2015 року  близько 03:00 години, повторно,  проник в господарство ОСОБА_8 , де демонтував шість чавунних плит, які склав до дорожньої сумки та намагався винести з господарства через присадибну ділянку, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки до місця події на виклик потерпілої прибув наряд міліції, тому ОСОБА_6   залишив викрадене майно на присадибній ділянці та втік.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений   ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та  призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, які за своїм змістом стосуються оскарження фактичних обставин справи, а також однобічності та неповноти судового розгляду. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимог ст.404 КПК України,  повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження,  ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення вимог скарги засудженого.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_6 про однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то наведене,  з огляду на положення як ст. 433 так і ст.438  КПК України, не є предметом перегляду  суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що відповідно до ст.433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зазначені доводи ОСОБА_6 були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який розглянув апеляційну скаргу засудженого, відповідно до вимог ст. 419 КПК,  належним чином перевірив усі обставини та дійшов висновку про обґрунтованість ухвали Путивльського районного суду Сумської області від 24 травня 2018 року. Крім того, навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши твердження ОСОБА_6 щодо безпідставності його засудження та наявності нововиявлених обставин, зокрема того, що злочини вчинено іншою особою.

Що стосується доводів засудженого  про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.404 КПК,  то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.

Із матеріалів провадження слідує, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, засудженим  наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Обмежившись у своїй ухвалі аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами  вироку  від 12 листопада 2015 року, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій ст. 23 КПК України засаді безпосередності судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6  в межах своїх повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, перевіривши матеріали справи  дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Своє рішення суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК України належним чином мотивував, ухвала в повній мірі відповідає  вимогам статей 370, 419 КПК України. Тому касаційні доводи засудженого в цій частині теж є безпідставними.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення  скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись статтями 434, 436, 438, 441,442 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 листопада 2018 року щодо   ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                              ОСОБА_3