Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 646/3810/15-к

провадження № 51-3763км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого            ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000402, щодо ОСОБА_8 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року затверджено угоду про визнання винуватості від 13 березня 2015 року, укладену в кримінальному провадженні № 42015000000000402 між обвинуваченим ОСОБА_8 та старшим прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.  205 Кримінального кодексу України (далі–КК) та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.

На зазначений вирок суду першої інстанції адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 03 серпня 2018 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 16 травня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015  року щодо ОСОБА_8 .

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляцйного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки вирок щодо ОСОБА_8 стосується інтересів ОСОБА_7 , а тому висновок апеляційного суду про те, що адвокат ОСОБА_6 не є особою, яка може оскаржити вирок щодо ОСОБА_8 , вважає незаконним.

Позиції інших учасників судового провадження

Заперечень на касаційну скаргу  від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно із ч.1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Положенням ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від

25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про правозастосування норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347кс15 щодо ОСОБА_9 , прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у  постанові зазначено, що відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 цього Кодексу, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та  звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в  порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та  вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно з ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про  поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року щодо ОСОБА_8 , в мотивувальній частині ухвали зазначив, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на  оскарження постановленого щодо ОСОБА_8 вироку, та дійшов висновку про  відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження цього вироку і  необхідність повернення вказаної скарги.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що заінтересованою особою у кримінальному провадженні є ОСОБА_7 , а тому клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку суду із зазначенням причин пропуску такого строку має право подати лише ОСОБА_7 . Водночас вказав, що ОСОБА_6 не був учасником судового розгляду, про порушення його власних прав, свобод чи інтересів оскаржуваним вироком суду не зазначає, а тому і не має права, як заінтересована особа, ставити питання про його поновлення. При цьому зазначив, що набуття адвокатом ОСОБА_6 статусу представника заінтересованої особи після набрання вироком законної сили не дає підстав для поновлення йому строку на апеляційне оскарження вироку.

Проте Суд із таким рішенням погодитися не може.

Згідно з положеннями частин 3, 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

ОСОБА_7 , хоча і не був визнаний учасником судового провадження щодо ОСОБА_8 , вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом його апеляційного оскарження.

Обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , і на цій підставі адвокат ОСОБА_6 в інтересах останнього, реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а нехтування ними означає, що судове рішення про відсутність у адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст.  370 КПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На порушення вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, не з`ясував та не перевірив їх і своє рішення належним чином не мотивував, а тому його висновок про те, що адвокат ОСОБА_6 не є особою, яка може в інтересах ОСОБА_7 оскаржити вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року щодо ОСОБА_8 , є передчасним.

Крім того, ухвала апеляційного суду містить суперечності, оскільки, мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку районного суду щодо ОСОБА_8 , апеляційний суд у мотивувальній частині фактично послався на передбачену п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК підставу для повернення – апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд послався на п. 4 ч. 2 ст. 399 КПК, відповідно до якої апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити судове рішення з дотриманням вимог КПК, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                             ОСОБА_3