Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 287/626/18-к

провадження № 51-3212км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                           ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060260000438,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красний Курган Малокарачаєвського району Ставропольського краю РФ, раніше неодноразово судимого, востаннє 11 лютого 2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Олевського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано,ухвалено свій вирок, яким призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що 01 листопада 2018 року, о 09 год 30 хв., перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_8 , вживав алкогольні напої разом з останнім. Під час вживання спиртного, ОСОБА_8 розповів ОСОБА_7 про те, що в шафі спальної кімнати знаходиться шкатулка в якій наявні грошові кошти у розмірі 450 доларів США, та дозволив останньому взяти кошти у розмірі 50 доларів США, за які придбати спиртне.

В той же день, о 10 год, ОСОБА_7 , маючи дозвіл власника на взяття грошових коштів у розмірі 50 доларів США, повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 400 доларів США, що згідно курсу НБУ долара до гривні складає 11 122 грн 75 коп., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через суворість та просить призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що апеляційний суд в повній мірі не врахував дані про особу засудженого, а також безпідставно не визнав обставиною, що пом`якшує покарання, ­– добровільне відшкодування завданого збитку.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дійза ч. 2 ст.185 КК України в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Статтею 75 КК України визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, рішення суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 та приймаючи рішення про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні покарання ОСОБА_7 було враховано, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив злочин середньої тяжкості, визнав вину, негативно характеризується за місцем проживання, відсутність тяжких наслідків від злочину та цивільного позову, а також в якості обставин, які пом`якшує і обтяжують покарання, відповідно щире каяття та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Одночасно, всі наведені в своїй сукупності обставини, стали підставами для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд констатував, що вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд безпідставно застосував  положення ст. 75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки при прийнятті такого рішення не врахував, що засуджений не працює, на утриманні осіб не має, частково відшкодував шкоду лише перед апеляційним розглядом – 07 травня 2019 року, після відбуття реальної міри покарання за останнім вироком належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став і звільнившись з місць позбавлення волі, через нетривалий проміжок часу, повторно, вчинив корисливий злочин, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_7 є суспільно небезпечною особою та не бажає стати на шлях виправлення.

З висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання погоджується і суд касаційної інстанції, навіть з врахуванням добровільного часткового відшкодування завданого збитку, у зв`язку з чим, твердження у касаційній скарзі про наявність достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з огляду на наявні в справі дані про особу останнього, які до того ж були враховані судом при обранні виду та розміру передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України заходу примусу, колегія суддів вважає непереконливими.

Інших доводів, які б свідчили про явну несправедливість обраного засудженому ОСОБА_7 заходу примусу, у касаційній скарзі не наведено.

Покарання, призначене ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, та є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду –

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                        ОСОБА_3