Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 447/1479/18

провадження № 51-3850км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року щодо

ОСОБА_7 ,                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком  Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

Як установив суд першої інстанції, 14  квітня 2018 року близько 18:00   ОСОБА_7 , перебуваючи в помешканні потерпілої ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, таємно викрав мобільний телефон марки "PRESTIGIO" моделі "Мuze НЗ РSР3552 DUO", ІМЕІ-1: НОМЕР_1 та ІМЕI-2: НОМЕР_2 , вартістю 1344 грн із сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "Київстар" № НОМЕР_3 вартістю 25 грн та з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ "МТС" № НОМЕР_4 вартістю 25  грн, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1394 грн.

Апеляційний суд ухвалою від 08 липня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою заступника прокурора Львівської області на вказаний вирок, оскільки судове рішення було оскаржено виключно на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що у скарзі він наводив доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК, а також щодо можливості оскаржити вирок в апеляційному порядку на інших підставах, не передбачених ч. 2 ст. 394 КПК, зокрема на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак суд апеляційної інстанції уваги на вказані аргументи не звернув і  безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позиції учасників судового провадження

Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.

Мотиви Суду

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2  ст. 185 КК.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою, суддя суду апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , здійсненого в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, фактичних обставин справи ніхто з учасників кримінального провадження не оспорював. У зв`язку із цим дійшов висновку, що прокурор вирок суду оскаржив на підставах, на яких його не може бути оскаржено згідно з положеннями ст. 394 КПК.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення, застосував положення КПК щодо особливостей апеляційного оскарження окремих судових рішень (ч. 2 ст. 394 цього Кодексу), проте залишив поза увагою, що такі особливості не стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку вироку на інших підставах, не вказаних у цій статті, у тому числі на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій особи судом першої інстанції.

Водночас відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к, провадження № 13-3зво18), національне законодавство, зокрема ч. 2 ст. 394 КПК, встановлює обмеження щодо можливості апеляційного оскарження судового рішення лише на підставі заперечення обставин, які ніким не оспорювалися і дослідження яких суд визнав недоцільним. Право на оскарження рішення суду на підставі неправильної кваліфікації дій указаним Кодексом не обмежується. Тобто норми КПК не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, щодо незаконності оспорюваного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог ст. 398 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,  Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                  ОСОБА_3