Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 р.

м. Київ

справа № 676/5872/18

провадження № 51-3526 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

захисників                                                                          ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240070001191, за  обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лохвиця Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року ОСОБА_8 засуджено: за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт; за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 25 356 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 липня 2018 року приблизно о 17.40 год. в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області, на автодорозі по проспекту Грушевського, що навпроти будинку № 17 Б, під час суперечки з приводу дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлюючи свої дії та маючи можливість керувати ними, умисно завдав кулаком руки потерпілому ОСОБА_9 один сильний удар в область правої сторони обличчя, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді синяка в скроневій області справа, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження.

При цьому, ОСОБА_8 за вказаних обставин, 25 липня 2018 року приблизно о 17.40 год. в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області, на автодорозі по проспекту Грушевського, що навпроти будинку № 17 Б, під час суперечки з приводу дорожньо-транспортної пригоди, через необережність, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачити, що від падіння на тверде покриття дороги особа може отримати тілесні ушкодження, через злочинну недбалість, після завданого в обличчя удару допустив падіння потерпілого на асфальтне покриття автодороги, внаслідок чого ОСОБА_9 впав на асфальт і отримав середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки без зміщення уламків, яке призвело до тривалого розладу здоров`я.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року – без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 ставить питання про зміну оскаржуваних судових рішень в частині призначеного покарання, призначення йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Також просить частково задовольнити цивільний позов у межах суми, яку він відшкодував потерпілому, а у задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що, на його думку, судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі. Зокрема зазначає, що він повністю визнав вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України, частково відшкодував матеріальну і моральну шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тому призначене йому покарання вважає явно несправедливим через суворість, оскільки у суду були підстави для звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Також ОСОБА_8 вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону те, що йому повідомлялось про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, однак визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України, підозра і обвинувачення у вчиненні яких йому не висувалася.

Крім цього, ОСОБА_8 вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілого, оскільки частина витрат на лікування ОСОБА_9 не підтверджуються матеріалами справи і не є наслідком дій засудженого, тому їх необхідно залишити без задоволення. Моральну шкоду, заявлену в позові, засуджений також вважає не обґрунтованою та явно завищеною.

Захисник ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Захисник вважає, що суди не дали належної оцінки даним про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, визнав свою вину, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану шкоду, вибачився перед потерпілим.

Також захисник вказує про те, що ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України, хоча ні підозра, ні обвинувачення у вчиненні цих злочинів йому не висувались, а органами досудового розслідування він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Зазначене захист вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Також захисник не погоджуєтьсязі стягнутою судами сумою відшкодування за цивільним позовом, оскільки вважає, що частина витрат засудженого на лікування, про які надані квитанції, не мають відношення до вчиненого ОСОБА_8 злочину, а заявлену суму моральної шкоди вважає безпідставною та явно завищеною. Вважає, що позивачем не конкретизовано, у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Потерпілий ОСОБА_9 подав до суду заперечення на касаційні скарги засудженого та його захисника. У своїх запереченнях потерпілий зазначає, що вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг безпідставними й такими, що не заслуговують на увагу. Вказує, що ОСОБА_8 вину у вчинених злочинах не визнав, з потерпілим не примирився, вибачення не попросив, понесені витрати на лікування і моральну шкоду не відшкодував, що свідчить про відсутність у засудженого щирого каяття.

Також зазначає про зухвалу поведінку ОСОБА_8 під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, тому доводи касаційних скарг засудженого та захисника з приводу визнання вини та щирого каяття є нічим іншим як намаганням уникнути відповідальності за вчинене.

Призначене засудженому покарання вважає необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_8 і не вбачає підстав для звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Також потерпілий вважає обґрунтованими визначений судами першої та апеляційної інстанції розмір моральної та матеріальної шкоди, тому просить залишити подані касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив їх відхилити.

Захисники підтримали подані касаційні скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про перекваліфікацію дій засудженого та постановлення обвинувального вироку вказаних вимог закону не дотримався, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Зокрема, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Формулювання обвинувачення у вироку викладається на підставі встановлених судом за результатами дослідження доказів фактичних обставин кримінального провадження та повинне відповідати диспозиції норми, за якою винна особа притягується до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, об`єктивна сторона діяння, поставленого органом досудового розслідування ОСОБА_8 у провину, виражається у нанесенні ним одного удару в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , у результаті чого останньому спричинено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зокрема, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи можливість настання небезпечних наслідків свого діяння, підійшов до ОСОБА_9 та кулаком завдав потерпілому один удар в обличчя, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді синяка в скроневій області справа, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого. Від цього удару ОСОБА_9 впав на асфальтоване покриття дороги та отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки без зміщення уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості яке привело до тривалого розладу здоров`я.

За змістом ст. 337 КПК України, якщо вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

Проте суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 122 КК України на ч. 1 ст. 125 та ст. 128 КК України, вийшов за межі висунутого йому обвинувачення збільшивши його обсяг, оскільки органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався виключно в умисному завданні одного удару потерпілому ОСОБА_9 , яке мало наслідком спричинення різних за тяжкістю тілесних ушкоджень, однак йому не висувалось обвинувачення в "допущенні падіння потерпілого".

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду та змісту обвинувального вироку згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_8 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався, на указані вище обставини уваги не звернув. .

За таких обставин, касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати вищевикладене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам КПК України.

Враховуючи встановлені судом порушення КПК України, колегія суддів не вирішує питання щодо призначеного покарання, його виду, розміру, щодо аспектів звільнення особи від його відбування та вирішення цивільного позову, про що йдеться в касаційних скаргах засудженого і його захисника, оскільки це питання має бути вирішене судом першої інстанції під час нового судового розгляду з огляду на належне вирішення питань щодо указаних вище обставин відповідно до вимого закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року  скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                             ОСОБА_3