Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 р.

м. Київ

справа № 591/5029/18

провадження № 51-3432км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440001266, за  обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 07 грудня 2011 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 січня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 22 лютого 2016 року, приблизно о 14.00 год., за попередньою змовою з ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні ТОВ "Український північно-східний інститут прикладної та клінічної медицини", що по проспекту Михайла Лушпи, 54, в м. Суми, таємно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, користуючись відсутністю сторонніх осіб, підійшли до дверей кабінету головного лікаря, після чого ОСОБА_7 , відкривши ключем, що знаходився в замку, двері кабінету, проник всередину, а ОСОБА_6 залишився стояти в коридорі поблизу дверей, створюючи умови для вчинення ОСОБА_7 злочину. Через деякий час ОСОБА_7 визирнув з кабінету і почав передавати ОСОБА_6 викрадені речі, загальна вартість яких становить 1970 грн. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викраденими речами вийшли з медичного закладу і розпорядились ними на власний розсуд.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2018 року – без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги мотивує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в мотивувальній частині своїх рішень зазначають, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , обвинувальний акт щодо якого направлений до Зарічного районного суду м. Суми. Однак, як зазначає прокурор у своїй скарзі, матеріали провадження щодо ОСОБА_7 виділено в окреме провадження, йому висунуто обвинувачення за епізодом крадіжки майна ТОВ "Український північно-східний інститут прикладної та клінічної медицини", справа передана до суду, але на момент постановлення судом вироку щодо ОСОБА_6 остаточне рішення у справі щодо ОСОБА_7 ухвалене не було. Тому суд, зазначаючи у вироку щодо ОСОБА_6 про вчинення ним злочину за попередньою змовою з ОСОБА_7 , порушив конституційні права останнього, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та не виправив вирок районного суду, а тому просить судові рішення змінити і виключити з їх мотивувальних частин посилання судів на особу ОСОБА_7 .

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга є обґрунтованою і просить її задовольнити.

Інші учасники судового провадження було належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За вимогами ч. 1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до              ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5  ст. 17 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої обвинувачення не висувалось чи матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 185 КК України, в мотивувальній частині зазначив, що вказаний злочин він вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_7 , матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження.

Однак обвинувачення ОСОБА_7 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не висувалося, судове провадження щодо нього не здійснювалося. Висновок суду щодо ОСОБА_6 про вчиненні крадіжки у співучасті з ОСОБА_7 фактично є констатацією винуватості останнього у цьому кримінальному правопорушенні. Але це суперечить передбаченим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження, на допущені місцевим судом порушення уваги не звернув. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок і ухвала – зміні.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 28 грудня 2018 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 змінити.

Виключити з мотивувальних частин зазначених судових рішень посилання судів на особу " ОСОБА_7 ".

Вважати, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК України, за попередньою змовою "з особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження".

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                ОСОБА_2                                             ОСОБА_3