Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

справа № 299/2535/17

провадження № 51-1926 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

засудженого                                ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника                                    ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Затисівка Виноградівського району

Закарпатської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 05 липня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Опель Астра", номерний знак НОМЕР_1 Чеської Республіки, рухаючись біля будинку № 97 на вул. Головній у с. Чорнотисово в напрямку с. Сасово Виноградівського району Закарпатської області, порушив вимоги пунктів 2.3 "б", 2.9 "а", 11.2, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не впорався з керуванням свого транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, де на лівому краю проїзної частини дороги здійснив наїзд на ОСОБА_8 , яка рухалась на велосипеді. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння. Посилається на те, що висновок судової токсикологічної експертизи є недопустимим доказом, слідчий ОСОБА_9 не мав повноважень на направлення ОСОБА_6 на відібрання крові. Зазначає про те, що вирок суду першої інстанції щодо взяття ОСОБА_6 під варту містить суперечності, неправильно вирішено долю предмета застави. Крім того, захисник посилається на те, що призначене ОСОБА_6 покарання є надмірно суворим, без врахування усіх даних про особу його підзахисного.

На касаційну скаргу захисника потерпілий ОСОБА_10 подав письмове заперечення, в яких просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Засуджений підтримав доводи касаційної скарги, але просив змінити судові рішення та пом`якшити призначене йому покарання.

Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме – винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів захисника ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не заслуговують на увагу.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.

Той факт, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у порушення правил дорожнього руху здійснив наїзд на потерпілу, яка від отриманих трав померла на місці пригоди, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , даними, що містяться у протоколах огляду дорожньо-транспортної пригоди, слідчого експерименту та огляду місця події, огляду транспортних засобів, висновках експертів.

Також суд першої інстанції врахував показання самого обвинуваченого, який у судовому засіданні підтвердив факт його перебування за кермом у стані алкогольного сп`яніння.

На думку Суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86 КПК України.

Суд уважає, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а його вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Щодо доводів касаційної скарги захисника та про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Статтею 65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність як обставини, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, так і обставин, що пом`якшує покарання – щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Таким чином, суд першої інстанції, визначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами стром на 3 роки, дотримався вимог статей 65-67 КК України.

Призначене засудженому покарання, в тому числі й додаткове, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі, Суд не знаходить.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які залишив її без задоволення, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо безпідставності доводів захисника про недопустимість доказу – висновку судової токсикологічної експертизи, оскільки дана експертиза проводилась відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Доводи про необґрунтованість обрання та продовження строку дії запобіжного заходу, а також неправильне вирішення судами першої та апеляційної інстанцій долі предмету застави в цілому не впливають на об`єктивність судових рішень стосовно ОСОБА_6 , тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 06 березня 2019 року стосовно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                         ОСОБА_3