Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«Представник потерпілої ОСОБА_1, просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції. Представник потерпілої ОСОБА_1 вважає, що виправданого було безпідставно виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, оскільки його винуватість було повністю доведено. Потерпіла ОСОБА_2, просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції. Зокрема, потерпіла вважає, що у матеріалах справи достатньо доказів для винесення обвинувального вироку щодо виправданого. Прокурор, просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції. Прокурор вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 64, 65, 67, 323, 327, 334 КПК 1960 року упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а рішення про недоведеність винуватості виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, побудував на суперечливих та не перевірених доводах сторони захисту. Вважає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 377 КПК 1960 року цих недоліків не усунув. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Колегією суддів апеляційного суду була розглянута кримінальна справа за апеляціями прокурора, потерпілих та представника потерпілої на вирок міськрайонного суду, яким виправданого визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. За наслідками розгляду апеляційні скарги були залишені без задоволення, а оскаржений вирок – без змін. Втім, колегія суддів касаційного суду не може погодитись з такими висновками апеляційного суду, вважаючи їх необґрунтованими та передчасними, і вважає обґрунтованими доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд, вибірково дослідивши матеріали кримінальної справи, всупереч ст. ст. 67, 323, 365, 377 КПК (в редакції 1960 року), при залишенні поданих апеляційних скарг без задоволення, належно своє рішення не обґрунтував, не зіставив їх із наявними у справі доказами, не дав на всі доводи апеляції вичерпну відповідь і безпідставно віддав перевагу лише доводам сторони захисту. Так, зокрема, зі змісту матеріалів кримінальної справи вбачається, що своє рішення про залишення без змін виправдувального вироку, апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції правильно відкинув висновки експертиз, якими встановлений причинний зв'язок між певними невідповідностями дій водія виправданого Правилам дорожнього руху та наслідками ДТП, як недопустимі. Це, зокрема, стосується висновків судових авто-технічних експертиз, комплексної судової авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи. Так, відкидаючи їх, суд першої інстанції зазначив, що у цих експертизах взагалі не надано аналізу об'єктивно наявним слідам від контактування, що виявлені після події ДТП, як на автомобілі «Вольво», так і на автомобілі ГАЗ-2705, а тому такі висновки не відображають дійсні обставини справи. Апеляційний суд, не перевіривши належним чином такі необґрунтовані висновки суду першої інстанції, без наведення жодних мотивувань, залишив їх поза увагою. Крім того, суд першої інстанції належним чином не врахував висновку повторної комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. При цьому, не враховуючи висновок даної експертизи суд передчасно зіслався на те, що експерт нібито самостійно збирав матеріали, що підлягають дослідженню. Однак, в ході допиту експерта в суді стосовно проведеної ним експертизи, останній пояснив, що безпосередньо матеріали він не збирав, а сліди пошкоджень автомобіля «Вольво» ним були виявлені при детальному дослідженні фотографій, наданих на експертизу. Апеляційний суд ці висновки суду першої інстанції не перевірив, залишивши їх без належного мотивування. Безпідставним також є і посилання у судових рішеннях на відсутність аналізу слідів від контактування вказаних транспортних засобів після ДТП у експертизах. В той же час з матеріалів кримінальної справи вбачається протилежне, а саме: у висновках встановлено, що в досліджуваних частинах вказаних експертиз аналізуються наявні сліди від контактування автомобілів з посиланням на фотознімки, долучені до протоколу огляду речових доказів. Також, стверджуючи про невинуватість виправданого у порушенні ПДР, що призвели до вказаних наслідків, суд у вироку вказав, що його показання стосовно обставин цих подій були логічними, послідовними та обґрунтованими, а тому їх суд оцінює як правдиві. Проте, такий висновок колегія суддів касаційного суду вважає неприйнятним припущенням, а також вважає, що наведене мотивування не може бути підставою для визнання невинуватості виправданого, оскільки у справі зібрані інші докази, що вказують на протилежне, а питання доведеності його вини підлягало вирішенню з врахуванням всіх зібраних по справі доказів, в тому числі й показань виправданого, в їх сукупності. Крім того, колегія суддів вважає, що апеляційним судом не дано відповідної оцінки та належним чином не перевірено висновки суду першої інстанції про непричетність виправданого до спричинення смерті потерпілому, через те, що на автомобілі ВАЗ зафіксовані пошкодження з автомобілем ГАЗ-2705, а не з автомобілем «Вольво». Як вбачається з матеріалів справи, пошкодження автомобілю ВАЗ спричинено автомобілем ГАЗ-2705, який виїхав на узбіччя внаслідок некерованості після зіткнення із автомобілем «Вольво», який різко змінив напрямок руху, та, зменшивши боковий інтервал, допустив зіткнення з ГАЗ-2705, повертаючись на свою смугу руху. Отже, зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у вироку суду першої інстанції не міститься переконливих аргументів на спростування доводів обвинувачення про те, що вказана ДТП мала місце внаслідок порушення водієм «Вольво» ПДР, зокрема 11.1, 13.3 та 14.2.»