Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 127/3643/19

провадження № 51- 3037 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої -                        ОСОБА_1 ,

суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                        ОСОБА_6 ,

засудженого                                   ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 вересня 2018 року за № 12018240000000267, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов`язків, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. Прийнято рішення щодо речових доказів.

Оскаржуваним вироком Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року вказаний вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 в частині застосування ст. 75 КК України скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишено без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, направився до міста Хмельницький, де 07 липня 2018 року незаконно придбав нарізну вогнепальну зброю, а саме пістолет та 34 набої до нього, які незаконно перевіз до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав до 27 липня 2018 року, коли їх було виявлено і вилучено співробітниками поліції під час санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року, пом`якшити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, обравши таке, яке не пов`язане з реальним позбавленням волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Посилається на допущене судом апеляційної інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок надмірної суворості, а також вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи в апеляційній інстанції, які виразились у порушенні права на захист обвинуваченого.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 викладені вимоги, які аналогічні вимогам касаційної скарги засудженого, та порушено питання про скасування оскаржуваного вироку апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги і просили їх задовольнити з наведених у них підстав.

Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу не підтримала і просила її відхилити, а оспорюваний вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 263 ККУкраїни у касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У ст. 65 ККУкраїни визначено загальні засади призначення покарання, котрі наділяють суд правом вибору між альтернативами, кожна з яких є законною, як однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з приписами ст. 75 ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі прокурор посилався на неправильне застосування місцевим судом положень ст. 75 ККУкраїни, що призвело до м`якості призначеного   ОСОБА_7   покарання.

Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 ККУкраїни, апеляційний суд не мотивував та не обґрунтував підстав, з яких він виходив при скасуванні вироку місцевого суду в частині застосування ст. 75 КК України.

Так, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, судом першої інстанції наведено відповідні мотиви, які обґрунтовують таку позицію суду, зокрема зазначено, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання скарг на останнього не надходило, за місцем роботи, як у ПрАТ "Вінницька харчосмакова фабрика", так і ФОП ОСОБА_8 , обвинувачений характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має вищу освіту. Окрім вказаного, має пом`якшуючі обставини у виді  щирого каяття та активного сприяння у розкритті злочину.

Однак вироком апеляційного суду, мотиви та підстави, з яких виходив суд першої інстанції при обґрунтуванні звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, не спростовано, а лише зазначено, що  ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин проти громадської безпеки, протягом тривалого часу готувався до його вчинення та мав можливість відмовитись від злочинного умислу, придбаний пістолет із значною кількістю набоїв зберігав тривалий час в порушення встановленого порядку поводження зі зброєю, фактично визнавши наведені обставини такими, що обтяжують покарання, що є неприпустимим з огляду на положення з ч. 3 ст. 67 КК України, оскільки ці обставини не зазначені у частині першій вказаної статті.

Водночас із пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, яке визнано доведеним, убачається, що в період часу з 04 липня 2018 року по 05 липня 2019 року ОСОБА_7 знайшов в мережі "Інтернет" інформацію про продаж вогнепальної зброї та 07 липня 2018 року придбав вогнепальний пістолет і набої до нього, що з об`єктивної точки зору, спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо тривалого готування до вчинення злочину, оскільки проміжок часу між пошуком інформації про зброю та її придбанням не є тривалим. Крім того, 27 липня 2018 року у ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 працівниками поліції було вилучено зазначену в обвинуваченні зброю та набої до неї, що свідчить про непереконливість вказівки суду апеляційної інстанції на те, що придбаний пістолет із набоями до нього обвинувачений зберігав тривалий час в порушення встановленого порядку поводження зі зброєю, враховуючи, що з моменту придбання зброї пройшов незначний час.

Разом з тим, доводи захисника та засудженого про те, що судом апеляційної інстанції було порушено право обвинуваченого на захист, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як убачається із журналу судового засідання обвинувачений не заперечував проти проведення апеляційного розгляду у відсутність його захисника (т. 1, а. с. 119 - 120). При цьому, із матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_7 потребує обов`язкової участі захисника у розумінні ст. 52 КПК України.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПКУкраїни, касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року стосовно ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно надати належну та достатню оцінку мотивам суду першої інстанції, з яких він виходив при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, врахувавши при цьому аргументи, наведені вище касаційним судом, та призначити засудженому справедливе покарання, яке буде відповідати його особі, тяжкості вчиненого ним злочину та конкретним обставинам кримінального провадження, вирішивши питання про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог кримінального закону.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2019 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                   ОСОБА_3