Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

03 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 400/639/18

провадження № 51-1090км19

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого –                               ОСОБА_1 ,

суддів:                                               ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017120260000262 від 26 червня 2017 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК  засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки відповідно до пунктів 1,2 частини 1 статті 76 КК.

ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

25 червня 2017 року ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом - легковим автомобілем марки "DАЕW0" модель "FSO Lаnоs ТF69У", д.р.н. НОМЕР_1 , зі швидкістю 70-100 км/год, рухався по грунтовій дорозі у напрямку "село Володимирівка - село Козацьке" за межами села Козацьке Петрівського району Кіровоградської області. В цей час, із правого боку від автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , по рівнозначній грунтовій дорозі у напрямку "місто Жовті Води - село Олександро-Мар`ївка" за межами с. Козацьке Петрівського району Кіровоградської області, керуючи транспортним засобом - легковим автомобілем марки "ВАЗ" модель "2107", д.р.н. НОМЕР_2 , зі швидкістю 50 км/год рухався ОСОБА_8 . Під`їхавши до перехрестя вказаних вище доріг, ОСОБА_8 , з метою перевірки безпечності подальшого руху, зупинив свій транспортний засіб.

У цей час, ОСОБА_7 , рухаючись прямо по вказаній ґрунтовій дорозі із вказаною швидкістю на зазначеному вище транспортному засобі, в порушення вимог пунктів 1.3., 1.5 створив небезпеку чи перешкоду для руху ОСОБА_8 , загрозу його життю або здоров`ю, завдання матеріальних збитків; пункту 2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою; пункту 2.9 - керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння: пункту 16.12 - на перехресті рівнозначних доріг не надав дорогу транспортному засобу, що наближається праворуч - легковому автомобілю марки "ВАЗ" модель "2107" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , здійснив зіткнення правою передньою частиною автомобіля, яким керував із лівою передньою боковою частиною легкового автомобіля марки "ВАЗ" модель "2107" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 .

У результаті зіткнення потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2018 року змінив вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 вважається засудженим за частиною 1 статті 286 КК до покарання  у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 1 рік та на нього покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.

ОСОБА_7 звільнений від призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" "1810-VIII від 22 грудня 2016 року. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує відсутністю висновків апеляційного суду щодо неправомірності призначення додаткового покарання, а також вказує на хибність висновків щодо призначення додаткового покарання без дослідження доказів та те, що порядок визначення доказів вирішувався у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК.

Також прокурор вважає, що не наведення судом першої інстанції мотивів призначення додаткового покарання не давало підстав суду апеляційної інстанції виключати таке покарання з вироку суду. В цей час, стверджується про те, що призначення покарання без позбавлення права керувати транспортним засобами є м`яким та не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого з огляду на те, що засуджений вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за частиною 1 статті 286 КК, дослідження доказів у порядку, визначеному частиною 3 статті 349 КПК, розмір і вид основного покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК та звільнення від призначеного покарання відповідно до Закону України "Про амністію у 2016 році" у касаційному порядку не оспорюються.

У диспозиції частини 1 статті 286 КК визначено, що за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 за частиною 1 статті 286 КК покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, звільнивши від такого покарання з випробуванням на підставі статі 75 КК та відповідно до пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Не погоджуючись з таким вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції визнати винним за частиною 1 статті 286 КК та призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, звільнивши на підставі статті 75 КК від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 1 рік та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК, а на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" просив звільнити ОСОБА_7 від призначеного основного та додаткового покарання. У решті прокурор просив залишити вирок суду незмінним.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції змінив вирок суду першої інстанції та вважав ОСОБА_7 засудженим за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 1 рік та на нього покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.

ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" "1810-VIII від 22 грудня 2016 року. У решті вирок залишено без зміни.

Відповідно до положень статті 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зважаючи на наведені вимоги закону, колегія суддів звертає увагу на те, що виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону.

Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Враховуючи наведені вимоги закону колегія суддів не може визнати касаційну скаргу обґрунтованою.

Апеляційний суд, змінюючи вирок районного суду, виходив з того, що суд першої інстанції, призначаючи альтернативне покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в порушення вимог статей 370, 374 КПК не навів мотивів про наявність чи відсутність підстав для призначення або не призначення обвинуваченому додаткового покарання та доцільність призначення такого покарання.

Разом з цим, апеляційний суд вказав на відсутність мотивів у вироку суду щодо призначеного додаткового покарання та формальність апеляційної скарги прокурора, де він просив ухвалити новий вирок, яким призначити міру покарання та форму його відбування з одночасним звільненням від основного та додаткового покарання на підставі акту амністії.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до Закону України "Про амністію у 2016 році" особа звільняється як від основного покарання, такі і від додаткового покарання.

З огляду на звільнення засудженого від відбування покарання на підставі акту амністії та вимоги прокурора щодо безпідставності непризначеного лише додаткового покарання, колегія суддів визнає висновки апеляційного суду переконливими.

Колегією суддів не встановлено порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На підставі наведеного, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                                      ОСОБА_3