Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

3 вересня 2019року

м. Київ

справа № 487/5827/16

провадження № 51-1048км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої            ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150030006218, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки                 Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

На підставі пункту "г" статті 1 Закону України від 22 грудня 2016 року "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1630,25 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн – у рахунок моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

30 листопада 2015 року близько 20:00 ОСОБА_7 , перебуваючи біля ТЦ "КИТ" на                 вул. М. Морська в м. Миколаєві, на ґрунті тривалих неприязних відносин у ході словесного конфлікту завдала потерпілій ОСОБА_6 одного удару в голову, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2019 року вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року щодо                        ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпіла ставить вимогу про зміну оскаржуваних судових рішень у частині відшкодування матеріальної шкоди та просить стягнути на її користь 4873 грн.

ОСОБА_6 обґрунтовує свою позицію тим, що в матеріалах кримінального провадження наявні рецепт лікаря, в якому зазначено прописані їй лікарські препарати, та довідка, видана керівником аптечного закладу і засвідчена печаткою, про вартість таких ліків, а посилання суду на відсутність достатніх доказів  для  підтвердження  позовних вимог  та невідповідність  наданих  нею

документів, вважає безпідставним та просить задовольнити її позовну заяву вказуючи на відшкодування матеріальної шкоди.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, ухвалив неправильне судове рішення, яким несправедливо залишив без зміни вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає на таких підставах.

Мотиви Суду

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, доведеність винуватості та кваліфікація її дій за пред`явленим обвинуваченням у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.

Натомість під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які б були підставами для сумніву в законності й обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості засудженої і кваліфікації її дій.

Відповідно до статті 128 Кримінального процесуального кодексу України                          (далі – КПК), особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння.

У пункті 7 частини 1статті 368 КПК зазначено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено в частині 1статті 1166 ЦК, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас відповідно до частини 2статті 22 ЦК до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому згідно зістаттею 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілою під час досудового розслідування було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 4873 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Як установлено перевіркою матеріалів по справі та убачається із звукозапису судового засідання від 22 листопада 2016 року, під час судового розгляду ОСОБА_6 на підтвердження понесених нею матеріальних збитків, долучила до матеріалів кримінального провадження перелік лікарських препаратів, роздруківку  ООО ПКФ "Медприпарат" із зазначеними ліками та цінами на них, а також чеки щодо придбання лікарських препаратів на загальну суму 1630,25 грн.

Тобто на підтвердження своїх позовних вимог позивач надала суду чеки, з яких убачаються відповідні виплати за лікувальні препарати (а. п. 87-89).

Під час судового розгляду такі документи було приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Потерпіла просила стягнути із засудженої 4873 грн на відшкодування матеріальної шкоди, що становить суму витрат на ліки та 100 000 грн – моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наданих у суді квитанцій щодо оплати лікарських  препаратів і товарних чеків у сумі 1630,25 грн, при цьому пославшись на вимоги статті 129 КПК, частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1167 та частини 1 статті 23 ЦК дійшов правильного висновку про необхідність стягнути саме таку суму. При  визначенні  розміру  моральної  шкоди,  завданої  потерпілій,  урахував

вимоги частини 3 статті 23 та частини 4 цієї статті ЦК суд стягнув 1000 грн,  виходячи з обсягу та характеру страждань, їх тривалості, можливості відновлення тощо.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю розміру матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними посяганнями засудженої                    ОСОБА_7 . Адже судами враховувався характер протиправних дій засудженої щодо потерпілої, характер і обсяг понесених потерпілою моральних страждань тощо та документальне підтвердження розміру затрат на лікувальні препарати.

Також суди належним чином обґрунтували суму стягнення за цивільним позовом, вказавши, що надані виписки з вказівками на лікарські препарати та довідка з аптеки не вказують про належність таких препаратів саме потерпілій, при цьому вони належним чином не оформлені.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, отже, доводи потерпілої в частині неправомірного вирішення цивільного позову не підтвердилися.

Крім того, відповідно до статті 412 КПК судові рішення підлягають безумовному скасуванню на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілої в повному обсязі розглянув її вимоги, які є аналогічними до змісту касаційної скарги, правильно надав відповідь на доводи, які скаржниця наводила у цій скарзі, та вмотивовано і обґрунтовано з дотриманням вимог кримінального процесуального залишив вирок місцевого суду без зміни.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам                               статті 419 КПК, а касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,  Суд

ухвалив:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2018 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2019 року щодо засудженої ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                    _______________________                  ________________________

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                              ОСОБА_3