Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 202/66/13-к

провадження № 51-7413км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                                                   Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

захисника                                                         ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_7 на ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня та 23 червня 2018 року, якими повернуто заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі — КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 190 КК – на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 190 КК – на строк 6 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного їй майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року вирок змінено в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК та звільнено від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Цей же вирок у частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК скасовано, а провадження закрито за відсутністю в її діях складу злочину. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного їй майна.

ОСОБА_7 неодноразово зверталася із заявами до Апеляційного суду Дніпропетровської області про перегляд зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року заяву залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 8 травня 2018 року – повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків скарги, залишеної без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2018 року чергову заяву залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 23 червня 2018 року – повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків скарги, залишеної без руху.

Вимоги скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_7 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд безпідставно повернув її заяви, оскільки вона усунула недоліки, зазначені в ухвалах від 10 квітня та 25 травня 2018 року про залишення її заяв без руху, а саме належним чином умотивувала наявність нововиявлених обставин. Стверджує, що апеляційний суд залишав її заяви без руху з одних підстав, а повертав – з інших.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо задоволення вимог касаційної скарги.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджена ОСОБА_7 зверталась до Апеляційного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому главою 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали апеляційного суду, якою вирок щодо неї в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 190 КК залишено без зміни.

Так, 6 квітня 2018 року до Апеляційного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 459 КПК (у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651) нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_8 ухвалою від 10  квітня 2018 рокузалишив заяву без руху та надав строк на усунення її недоліків. В ухвалі суд роз`яснив заявниці вимоги пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК, відповідно до яких в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обов`язково повинні бути зазначені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, та обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Суд підкреслив, що дотримання вимог, встановлених ст. 462 КПК, щодо змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має особливе процесуальне значення, оскільки від того, які доводи і мотиви викладені у заяві, залежать і наслідки кримінальногопровадження за цими нововиявленими обставинами.

Суд в ухвалі про залишення скарги без руху зазначив, що в заяві від 6 квітня 2018 року ОСОБА_7 ставить вимогу про перегляд ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року, але не вказує, що вважає нововиявленими обставинами, зазначеними у ст. 459 КПК,  тобто, не наводить в заяві обґрунтування такої вимоги, оскільки обставини, на які посилається заявниця, їй були відомі з 2015 року, зміст заяви носить загальний характер з посиланням тільки на фактичні обставини кримінальної справи, які було встановлено ще в період розгляду справи.

Надалі апеляційний суд розглянув заяву ОСОБА_7 , подану на усунення недоліків відповідно до ухвали про залишення заяви без руху від 10 квітня 2018 року, та встановив, що уточнена заява ОСОБА_7 також не відповідає вимогам ст. 462 КПК, як і попередня.Тому апеляційний суд ухвалою від 8 травня 2018 року відповідно до вимог ч. 3 ст. 464, п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК повернув заяву особі, яка її подала.

Крім того, 24 травня 2018 року ОСОБА_7 повторно звернулась до Апеляційного суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційногосуду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року.

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_9 ухвалою від 25 травня 2018 року залишив заяву ОСОБА_7 без руху та надав строк на усунення недоліків на підставі того, що заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК. Як зазначив суд в ухвалі, ОСОБА_7 в заяві посилається на докази, отримані після ухвалення рішення, яке, на її думку, підлягає перегляду, та при цьому не наводить обставин на підтвердження існування їх на момент ухвалення рішення.

Після подання ОСОБА_7 уточненої заяви апеляційний суд, перевіривши наведені в первинно поданій та уточненій заявах мотиви на обґрунтування заявлених вимог, дійшов висновку, що відсутні підстави вважати вказані дані такими, що слугують підставою для відкриття провадження за заявою, оскільки вони не містять посилання на те, яким чином вони могли вплинути на висновки суду апеляційної інстанції, а також на існування яких саме обставин вони вказують, при тому, що ОСОБА_7 фактично висловлює незгоду з рішенням суду першої інстанції, яке набрало законної сили та було предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанції. За таких обставин апеляційний суд, керуючись ч. 3 ст. 464 і п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, повернув заяву ОСОБА_7 .

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Таким чином, підставою для залишення без руху та повернення заяв ОСОБА_7 , у тому числі, була невідповідність цих заяв вимогам ст. 462 КПК, з огляду на ст. 459 КПК, у зв`язку з чим суд під час постановлення ухвал обґрунтовано прийняв рішення про повернення заяв.

В ухвалах про повернення заяви апеляційний суд вказував також на вимоги ч. 1 ст. 463 КПК, відповідно до яких заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин. Разом із тим, не зазначення цієї норми в ухвалах про залишення заяви без руху в цілому не впливає на правильність висновків суду, оскільки в заявах ставилась вимога у тому числі і про скасування вирокуБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року.

Водночас зі змісту ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року вбачається, що за заявою ОСОБА_7 відкрито кримінальне провадження про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного вироку.

Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих судом апеляційної інстанції судових рішень, не встановлено.

За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційних скарг.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442, 462 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 травня 2018 року та від 23 червня 2018 року залишити без зміни, касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 — без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                           ОСОБА_10