Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 760/14162/17

провадження № 51-1545 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

засудженого                          ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника                              ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Хряськ Маневицького району

Волинської області, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Кузнецовського районного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 червня 2017 року, знаходячись на вул. Вокзальна, 1 в м. Києві неподалік входу наземного переходу "Труба", що на території вокзального комплексу ст. "Київ – Пасажирський", діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_8 , відкрито заволоділи  грошовими коштами та майном потерпілого на загальну суму 2 248 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а зібрані органом досудового розслідування докази є недопустимими. Вказує також на те, що суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд у відсутність потерпілого, якого належним чином не повідомив про час та дату розгляду кримінального провадження, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанцій.

Прокурор заперечив проти касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та ухвалення вироку.

Так, суд першої інстанції у вироку навів надані стороною обвинувачення докази, проте не проаналізував кожен із них з точки зору належності та допустимості, й не зазначив, що саме доводять ці докази у пред`явленому ОСОБА_6 обвинуваченні.

Зокрема, суд на підтвердження своїх висновків про винуватість ОСОБА_6 послався на протокол пред`явлення потерпілому осіб для впізнання та зазначив про його пояснення під час цієї дії. При цьому суд безпосередньо потерпілого ОСОБА_8 не допитав, хоча він є фактично головним свідком обвинувачення.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки відповідності проведення такого впізнання ст. 228 КПК України з огляду на наявність різких відмінностей у віці осіб, які пред`являлись для впізнання.

Також суд першої інстанції обґрунтував свої висновки протоколом огляду місця події від 18 червня 2017 року, залишивши поза увагою те, що місцем події виявився службовий кабінет слідчого, а добровільність видачі ОСОБА_6 речей оспорюється обвинуваченим.

Водночас суд першої інстанції жодним чином не проаналізував ту обставину, що переважну частину речових доказів було вилучено не у ОСОБА_6 , а в іншої особи ( ОСОБА_9 ), яка по справі не залучалась навіть свідком.

Також суд, з огляду на досліджені докази, не обґрунтував поза розумним сумнівом свої висновки про винуватість ОСОБА_6 у застосуванні до потерпілого насильства та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 не можна вважати обґрунтованим, вмотивованим і таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, а тому він у порядку ст. 433 КПК України підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, не виправив порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Суд уважає необхідним залишити ОСОБА_6 під вартою, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та даних про його особу, до часу проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року та в порядку ст. 433 КПК України вирок Солом`янського районного м. Києва від 25 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Залишити ОСОБА_6 під вартою до проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                           ОСОБА_3