Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 202/3694/17

провадження № 51-10571км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області (далі — прокурор) на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660000715, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше неодноразово судимого, зокрема:

-          за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі — КК), засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК;

-          за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, засудженого до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 309 КК — на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 185 КК — на строк 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року за ст. 246 КК, засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року, остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці;

-          за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

-          за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 309 КК, засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці, постановлено вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно; 03 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував зазначений вирок місцевого суду і ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком і за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року, більш суворим, призначеним за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Крім того, виключив з резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року;

-          за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК, засудженого до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано покарання, призначене за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року, й остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, постановлено вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Крім того, постановлено вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку в неустановлений час, перебуваючи на території житлового масиву Придніпровськ у м. Дніпрі, з невстановленого джерела та місця незаконно придбав постріл гранатометний ВОГ-25, промислового виготовлення, що відноситься до категорії осколкових боєприпасів для підствольних гранатометів ГП-25, ГП-30 і придатний для здійснення пострілу, вибуху, та запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до категорії боєприпасів, використовується для приведення в дію гранат РГД-5 та Ф-1. Ці боєприпаси ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу почав зберігати та носити при собі.

07 квітня 2017 року приблизно о 16:10 ОСОБА_6 , продовжуючи без передбаченого законом дозволу, носити та зберігати при собі придбані боєприпаси, прибув до магазину продуктів "АТБ №5" на вул. М. Міхновського (Щербини), 3 у м. Дніпро, де був зупинений співробітниками поліції, які у період із 17:40 до 17:50 під час проведення поверхневої перевірки виявили і вилучили у нього постріл ВОГ-25 та запал типу УЗРГМ-2.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 19 вересня 2018 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення, виключивши посилання судів про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року.

Обґрунтовуючи наведене, прокурор указує на те, що суди, приймаючи рішення про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, залишили поза увагою те, що вказаний вирок враховано у вироку цього ж суду від 07 липня 2017 року при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком. До того ж прокурор звертає увагу на те, що 03 квітня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року та ухвалив новий, яким, серед іншого, виключив із резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року на тій підставі, що його було враховано при призначені ОСОБА_7 остаточного покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року. Вказані порушень безпідставно не були виправлені апеляційним судом, який прийняв необґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу і просив змінити постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі –КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині прокурор не оскаржує.

За ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КК.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_6 був засуджений за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців та на підставі ст. 75 КК був звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК.

Надалі за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 309 КК — на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 15 ч. 185 КК — на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, більш суворим, призначеним за цим вироком (від 07 липня 2017 року), остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Після цього, вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року був врахований при призначені ОСОБА_6 остаточного покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року.

Разом з тим, у вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року при вирішенні питання про застосування ч. 4 ст. 70 КК ухвалив поглинути менш суворе покарання, призначене за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року, однак постановив вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно.

У подальшому у вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2017 року при призначенні покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК з урахуванням вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року, також постановлено вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно.

Так само у кримінальному проваджені, що розглядається, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у вироку від 24 квітня 2018 року при призначенні покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК з урахуванням вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2017 року, постановив вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року виконувати самостійно.

Однак місцевий суд залишив поза увагою те, що на момент ухвалення ним рішення вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року вже був скасований вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, який, серед іншого, виключив рішення про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, посилаючись на те, що призначене за цим вироком покарання вже було поглинуте вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року.

Не звернув увагу на цю обставину й суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що з рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягає виключення вказівка про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року, адже призначене ним покарання вже було поглинуте іншими вироками.

Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що Апеляційний суд Дніпропетровської області, скасувавши вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року, ухвалив новий вирок від 03 квітня 2018 року, яким призначив ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточне покарання, як за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2017 року (який було враховано у скасованому рішенні), так і за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року (який до цього не було враховано жодним іншим вироком).

Таким чином у кримінальному проваджені, що розглядається, місцевий суд при призначені ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК повинен був врахувати покарання призначене не тільки за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2017 року, але й за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року. Разом з тим Верховний Суд позбавлений можливості виправити ці недоліки, з огляду на положення ст. 433 КПК, оскільки прокурор не порушував про це питання у поданій касаційній скарзі, а суд касаційної інстанції не вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим погіршується становище засудженого.

Водночас указане питання можливо вирішити в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК, за умови подання відповідного клопотання особами визначеними у ч. 1 ст. 539 КПК.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 судові рішення підлягають зміні.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року змінити.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключити з рішення судів вказівку про самостійне виконання вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                        ОСОБА_3