Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 754/10760/16-к

провадження № 51-1535км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 9 лютого 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030006199, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Компаніївки Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 26 травня 2016 року приблизно в 04:00, знаходячись біля входу до станції метро "Лісова" на просп. Броварському в м. Києві, на ґрунті власних неприязних стосунків, що виникли раптово, ножем, який мала при собі, умисно завдала раніше незнайомому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черева без ушкодження внутрішніх органів, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), колото-різаних ран лівої китиці та лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 грудня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора – без задоволення.

Вимоги касаційних скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК. Зазначає, що суди не врахували ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, його наслідків (заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження), її поскримінальної поведінки, яка свою вину не визнала, а враховані судами дані про особу ОСОБА_6 (позитивна характеристика за місцем проживання, вік засудженої та відсутність у неї судимостей), не давали підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 75 КК. Вказує на те, що апеляційний суд зазначеному належної оцінки не надав та всупереч вимогам ст. 419 КПК не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, про конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_6 , дані про підвищену суспільну небезпечність особи засудженої та вчиненого нею діяння.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , правильності кваліфікації її дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює, а його доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, є обґрунтованими.

Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд дотримався загальних засад, передбачених статтями 50, 65 КК, оскільки врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що є тяжким, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не була судима, офіційно не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, її вік, обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення. Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд не встановив. Призначене ОСОБА_6 покарання прокурор в касаційній скарзі також не оспорює.

Урахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного їй покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, який також урахував, що ОСОБА_6 є жінкою, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд не погоджується.

Статтею 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вважаючи вмотивованим висновкок місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора щодо конкретних обставин кримінального правопорушення, за яких ОСОБА_6 безпричинно, використовуючи ніж, заподіяла три колото-різані рани незнайомій людині, одне з яких відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, щиро не розкаялася у вчиненому, не вибачилася перед потерпілим, шкоду взагалі не відшкодувала.

Є невмотивованим висновок суду першої інстанції про врахування обставин, які передували вчиненню кримінального правопорушення відносно потерпілого, без зазначення яких саме обставин, та як ці обставини стосуються потерпілого, оскільки даних про вчинення потерпілим протиправних дій щодо ОСОБА_6 матеріали кримінального провадження не містять.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_6 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити частково і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_6 у тому ж обсязі, за наявності тих самих даних про особу обвинуваченої та обставин, що впливають на призначення покарання, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м`яким покаранням.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                        ОСОБА_3