Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа №735/1107/17

провадження № 51- 673 км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270140000242, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бахмуцького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018  року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.  1 ст. 115 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Чернігівський апеляційний суд вирок Бахмуцького районного суду Чернігівської області від 23 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасував та ухвалив 6 лютого 2019 року свій вирок, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, 30 червня 2017 року близько 20 години, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння в смт Короп Чернігівської області, під час сварки з ОСОБА_8 на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, наніс близько двох ударів в обличчя останньому, після чого у ході подальшої сварки ОСОБА_7 у дощовій канаві між господарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з метою позбавлення життя ОСОБА_8 рукою стиснув його шию, від чого останній помер на місці вчинення злочину.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок механічної асфіксії через стиснення органів шиї руками, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебуває у прямому безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження. При цьому зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені доказами дослідженими під час розгляду. Крім того, вказує на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Також зазначає, що у ОСОБА_7 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався, мали місце клінічні ознаки легкої розумової відсталості, що могло вплинути на його поведінку після затримання та під час проведення слідчого експерименту. Крім того, вказує, що присутність захисника під час проведення слідчого експерименту не заміняє роз`яснення прав підозрюваного і, зокрема, роз`яснення права мовчати.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судове рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , який просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, давши доказам об`єктивну оцінку за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 , у зв`язку з чим скасував його та ухвалив свій вирок, яким визнав ОСОБА_7 винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Так, будучи допитаним як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину не визнав та зазначив, що 30 червня 2017  року він повертався з роботи додому і неподалік свого господарства побачив на лавочці потерпілого та свого неповнолітнього сина. Під час розпивання алкогольних напоїв потерпілий пропонував його неповнолітньому сину вжити спиртне, на що він заперечив та відвів сина додому. Після цього, повернувся до ОСОБА_8 і в ході розмови між ними виникла сварка, під час якої він два рази вдарив ОСОБА_8 лівою рукою в обличчя, у зв`язку з чим у потерпілого пішла з носа кров, яка могла потрапити на його одяг, потім вони підійшли до криниці і ОСОБА_8 умився, повернувшись на лавку продовжували вживати спиртні напої. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_9 , який почав з ними вживати спиртні напої, пізніше він пішов додому, а ОСОБА_9 залишився разом з ОСОБА_8 . Коли він прийшов додому, то ліг спати і з дому вже не виходив. Він ОСОБА_8 не вбивав, не душив, за горло не брав, а коли йшов додому, ОСОБА_8 залишався живим. Також пояснював, що 30 червня 2017 року він був одягнений у штани сірого кольору, футболку та шльопанці, а кепки у нього не було.

У ході повторного дослідження доказів, проведеного відповідно до вимог

ст. ст. 404, 405 КПК, судом апеляційної інстанції було спростовано показання ОСОБА_7 та версію сторони захисту про непричетність останнього до вбивства ОСОБА_8 , які лягли в основу виправдувального вироку суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи рішення, апеляційний суд послався на показаннясвідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зазначали про сварку між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у день вчинення злочину, але не підтвердили жодних ознак, що вказували би на бійку між ними. Окрім того, ці свідки зазначали й про те, що саме ОСОБА_7 залишився вдвох із ОСОБА_8 , а на голові у ОСОБА_7 постійно була камуфльована кепка.

За даними ж протоколу пред`явлення речей для впізнання від 20 вересня 2017  року свідок ОСОБА_9 впізнав камуфльовану кепку, яку було знайдено на місці пригоди, та пояснив, що вказану кепку він підіймав та надягав на ОСОБА_7 увечері 30 червня 2017 року.

Також апеляційний суд послався і на показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які зазначали, що 30 червня 2017 року у проміжок часу приблизно з 21 до 22 години вони знаходились біля господарства по вул. Горького, 42 в смт  Короп і повз них у напрямку провулку, що веде до болота, проходив ОСОБА_7 .

За даними ж висновку судово-медичної експертизи № 37 від 4 серпня 2017 року смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії через стиснення органів шиї руками.

Водночас, як убачається з даних протоколу слідчого експерименту від 2 липня 2017 року, підозрюваний ОСОБА_7 у присутності захисника та понятих на місці скоєння злочину показав, де і яким чином лежав ОСОБА_8 , та продемонстрував, як він тримав померлого за шию.

Допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_14 підтримав висновок судово-медичної експертизи № 37 від 4 серпня 2017 року щодо причин настання смерті ОСОБА_8 . Також після перегляду відеозапису слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 експерт повністю підтвердив, що смерть ОСОБА_8 настала в результаті механічної асфіксії через стиснення шиї правою рукою, як вказував під час вказаної слідчої дії сам обвинувачений.

Наведені вище показання свідків та експерта узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 1 липня 2017 року, згідно з яким при огляді місця події – провалля, що веде до лугу і розташоване між господарствами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , виявлено труп ОСОБА_8 , біля якого виявлена камуфляжна кепка та лівий чоловічий шльопанець; а також даними протоколу обшуку від 1 липня 2017 року, відповідно до якого під час обшуку господарства ОСОБА_15 по АДРЕСА_1 було виявлено чолові штани сірого кольору зі слідами бурого кольору схожими на кров.

Отже, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, апеляційний суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 .

При цьому в мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, визнаного апеляційним судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.  ст.  370, 374, 420 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно, призначене апеляційним судом покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 КК.

Доводи ж захисника про те, що під час проведення слідчого експерименту підозрюваному ОСОБА_7 не було роз`яснено його права, у тому числі і право мовчати, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Як убачається з даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту

від 2 липня 2017 року, на місці скоєння злочину в присутності захисника та понятих підозрюваному ОСОБА_7 слідчим були роз`ясненні його права і обов`язки, про що міститься відмітка і в самому протоколі. При цьому вказаний протокол слідчої (розшукової) дії не містить будь-яких зауважень чи жодних скарг від її учасників та підписаний ними.

Крім того, права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК, були роз`яснені ОСОБА_7 і під час його затримання в порядку ст. 208 КПК, що підтверджується протоколом затримання від 1 липня 2017 року.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що у ОСОБА_7 на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, мали місце клінічні ознаки легкої розумової відсталості, що могло вплинути на його поведінку після затримання та під час проведення слідчого експерименту.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ці доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та не знайшли свого об`єктивного підтвердження, оскільки згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 516 від 3 серпня 2017 року у ОСОБА_7 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, мали місце клінічні ознаки легкої розумової відсталості, але клінічних ознак тимчасового розладу психічної діяльності у нього не виявлено і за своїм психічним станом він був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. А на час проведення експертизи, попри наявність клінічних ознак легкої розумової відсталості, ОСОБА_7 міг правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, та давати про них правильні свідчення і примусові заходи медичного характеру йому не показані.

У зв`язку з цим суд апеляційного інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки – настання смерті ОСОБА_8 та бажав настання таких наслідків, а отже діяв умисно з метою вбивства потерпілого.

З таким висновком погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

А тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 440–442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                        ОСОБА_3