Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 756/12541/18

провадження № 51-1878км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                      № 12018100050006490, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина  України, уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 31 травня 2010 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за частиною 2                                                 статті 307, статтею 71 Кримінального кодексу України                      (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 липня                     2013 року умовно-достроково (невідбутий строк 1 рік                       7 місяців 10 днів),

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що               він 12 серпня 2018 року, зателефонувавши зі свого помешкання на                                   АДРЕСА_2 невстановленій досудовим слідством особі, замовив наркотичний засіб метадон. Потім перерахував на банківську карту 400 грн, дочекавшись смс-повідомлення про місцезнаходження наркотичного засобу о 17:30 цього ж дня підійшов на вул. Йорданську, 28, де біля будинку у вказаному особою, матеріали стосовно, якої виділено в окреме провадження, на місці викопав два медичні шприци із вмістом в них наркотичного засобу, які зберігав при собі без мети збуту.

Того ж дня, ОСОБА_6 проїжджав на власному мотоциклі біля будинку №1                             на вул. Малиновського у м. Києві, був зупинений працівниками правоохоронних органів та на запитання останніх про наявність заборонених предметів повідомив, що незаконно зберігає при собі наркотичний засіб для власного зберігання без мети збуту.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 рокувирок Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду в частині призначеного покарання, не врахував, що ОСОБА_6 вчинив злочин середньої тяжкості, будучи судимим, у тому числі за вчинення корисливого тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, однак призначене покарання не сприяло його виправленню та перевихованню і після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_6 вчинив повторно умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів. Таке наполегливе прагнення вести злочинний спосіб життя та категоричне небажання виправлятись, на думку прокурора, не дають підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Також прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки даним про особу засудженого та не навів переконливих доводів щодо безпідставності доводів прокурора в частині м`якості призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України                       (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається з касаційної скарги прокурора, він не оспорює та                                     не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості   ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за вказаним обвинуваченням.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався встановленими в судовому засіданні обставинами вчиненого кримінального правопорушення, при цьому врахував характер і ступінь тяжкості скоєного, зазначивши, що ОСОБА_6 після звільнення з місць позбавлення волі у 2013 році до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, офіційно працює з жовтня 2013 року на посаді сторожа СДЮШОР "Зміна",                     що підтверджено характеристикою, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні батька пенсіонера, добровільно звернувся до медичного закладу та проходить курс лікування від наркотичної залежності, що підтверджено заявою медичного центру ТОВ "СПЕКТ М2" від 15 серпня 2018 року. Також суд врахував пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд додатково зважив на те, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, хоча раніше і судимий, однак з 2013 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, офіційно працевлаштований, добровільно звернувся до медичного закладу за допомогою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Тобто суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними за змістом доводам наведеним у його касаційній скарзі.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував попередні судимості засудженого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Доводи прокурора про відсутність будь-яких об`єктивних ознак, які би пом`якшували призначене ОСОБА_6 покарання, є неспроможними та не вказують на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також необхідність застосувати до засудженого покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Так, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на                         строк 4 роки із застосуванням статті 75 КК, відповідно до якої ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК, у колегії суддів також сумнівів не викликає, оскільки при призначенні покарання враховано та оцінено обставини, на які покликається прокурор у касаційній скарзі. При тому, що врахуванню підлягають обставини у їх сукупності та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це вимагає прокурор.

Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати покарання, призначене  засудженому ОСОБА_6 , та звільнення його від такого покарання з випробуванням  явно несправедливим через м`якість.

Доводи прокурора в касаційній скарзі щодо підвищеної суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень та неврахування даних про особу засудженого є неспроможними, оскільки суд, призначаючи покарання, врахував ступінь суспільної небезпечності та дані про особу засудженого, а також, пославшись на ряд пом`якшуючих покарання обставин, дійшов висновку про можливість звільнення особи від призначеного покарання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх мотивованими,а визначену судами форму відбування покарання достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.

Ухвала апеляційного суду вмотивована та належним чином обґрунтована щодо доводів викладених в апеляційній скарзі прокурора, а тому вважати її незаконною підстав немає, при цьому відсутні підстави, які б вказували на необхідність її скасувати.

Отже, немає достатніх підстав вважати неправильним застосування статті 75 КК при призначенні покарання, а тому, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                    _______________________                  ________________________

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3