Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем  України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 323/3000/18

провадження № 51-3426км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2019 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі -КК), та призначено їм кожному покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

Судом вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись із вироком, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій він просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 закрити за реабілітуючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 284 та ст. 417  Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 07 червня 2019 року залишив указану апеляційну скаргу без руху, мотивуючи, що вона не відповідає вимогам статті 396 КПК. Суд зазначив, що захисником некоректно та суперечливо було висловлено свої вимоги до суду апеляційної інстанції, які не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального законодавства (зокрема обставини, зазначені в ч. 2 ст. 284 КПК, не є реабілітуючими) та надавши апелянту триденний термін для усунення недоліків.

На виконання цієї ухвали захисник ОСОБА_6 подав нову апеляційну скаргу.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 21 червня 2019 року повернув скаргу захиснику ОСОБА_6 через не усунення  ним недоліків, указаних в ухвалі цього суду від 07 червня 2019 року, оскільки вимоги в апеляційній скарзі не узгоджувалися з нормами статтей 417 та 420 КПК, так як останній просив скасувати вирок суду першої інстанції щодоОСОБА_7 та ОСОБА_8 іпостановити виправдувальний вирок,на підставі п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК, а також провадження у справі закрити.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі захисник, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суть доводів, викладених у скарзі, зводиться до того, що подана ним апеляційна скарга в інтересах обвинувачених відповідає вимогам ст. 396 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Запереченьна касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Таким чином, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Частиною 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Суд зазначає, що ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху і про повернення такої скарги є взаємопов`язаними: повернення скарги залежить від висновків суду про те, чи усунуто недоліки скарги, зазначені в попередній ухвалі. Тому для визначення, чи є ухвала про повернення скарги законною та обґрунтованою, Суд має проаналізувати також законність і обґрунтованість ухвали суду про залишення скарги без руху.

Так, відповідно до ст. 399 КПК, підставами для залишення апеляційної скарги без руху може бути лише невиконання вимог, визначених у ст. 396 КПК. Перелік цих вимог розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, визначаючи, чи зазначила особа, яка подає апеляційну скаргу, "вимоги" та "їх обґрунтування", апеляційний суд на стадії відкриття провадження не може проводити їх аналіз з точки зору їх переконливості.

Крім того, при визначенні, чи виконала особа, яка подає скаргу, вимоги ст.  396 КПК, апеляційний суд має враховувати вимоги статей 22 та 26 цього Кодексу, які передбачають, що у кримінальному процесі функції сторони та суду є несумісними, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Виходячи з цих положень, той факт, що сторона не зазначила у своїй скарзі певних вимог та доводів або обґрунтувала свої вимоги у спосіб, який здається суду непереконливим, не може вважатися недоліком апеляційної скарги у значенні статей 396 та 399 КПК.

Зокрема, апеляційний суд в ухвалі про залишення скарги без руху зазначив про те, що в скарзі захисника ОСОБА_6 наведено вимоги, які не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону.

Однак, висновок судді апеляційного суду про те, які саме питання ставити перед судом, належить до дискреційних повноважень сторони кримінального процесу, і використання цих дискреційних повноважень тим чи іншим чином не може тлумачитись як недолік апеляційної скарги, а тому, відповідно, не може стати підставою для повернення такої скарги.

При цьому, повертаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , суддя апеляційного суду обмежився формальним покликаннямна положення п. 1ч. 3 ст. 399та статтей 417, 420 КПК.

Питання про те, підлягає чи не підлягає задоволенню вимога, що міститься у скарзі, мають вирішуватися не на стадії відкриття апеляційного провадження, а за результатами апеляційного розгляду, тобто якщо апеляційний суд погодиться з доводами, викладеними у скарзі, повністю або частково, то відповідне рішення має прийняти суд для усунення порушень, допущених судом першої інстанції. Таким чином, незгода суду з доводом в апеляційній скарзі не може вважатися недоліком скарги і бути підставою для її залишення без руху та повернення.

З огляду на викладене, Суд вважає, що ухвала про повернення апеляційної скарги захиснику підлягає скасуванню, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК,  Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 21 червня 2019 року про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на вирок Оріхівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                ОСОБА_3