Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 580/1127/15-к

провадження № 51-1327 км 19

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

захисників                                                ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 (в режимі

відеоконференції),

засуджених                                                          ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі

відеоконференції),

виправданого                                         ОСОБА_11 (в режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_9 і прокурора на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки с. Визирівка Сумського району

Сумської області, яка мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України;

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

уродженця с. Підлипне Конотопського району

Сумської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України;

ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

уродженця с. Лісна Поляна Марківського району

Ворошиловградської області, який мешкає

за адресою: АДРЕСА_3 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 січня 2019 року:

-                     ОСОБА_9 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов`язків, на строк 2 роки, без штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України;

-                     ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов`язків, на строк 2 роки, без штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України;

-           ОСОБА_11 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

-

За вироком суду ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_10 , обіймаючи посаду листоноші із супроводження пошти та  будучи службовою особою, яка несе повну матеріальну відповідальність, здійснюючи супроводження пошти на маршруті № 13, неналежно виконав службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, зокрема, не перевірив справність обладнання фургону автомобіля, замків та засувів, наявність закріпленої металевої скриньки, та в подальшому не забезпечив схоронність ввіреного йому майна - 14 страхових мішків із готівкою в сумі 415 500 грн, а саме не перевірив закриття дверей фургона автомобіля "ГАЗ – 2705", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечив опломбування їх пломбиратором перед виїздом на маршрут, не повідомив керівництво Цеху оброблення пошти СД УДППЗ "Укрпошта" про указані порушення та виїхав на маршрут на указаному автомобілі, внаслідок чого 14 січня 2015 року допустив втрату 14 страхових мішків із готівкою в сумі 415 500 грн, спричинивши СД УДППЗ "Укрпошта" матеріальних збитків в сумі 415 500 грн.

ОСОБА_9 , обіймаючи посаду відповідального чергового обміну пошти цеху оброблення пошти Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" та будучи службовою особою, 14 січня 2015 року о 08.20 перед відправкою пошти на маршрут №13, неналежно виконала службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не забезпечила схоронність 14 страхових мішків із готівкою на суму 415 500 грн шляхом перевірки закриття дверей, та не повідомила про наявні порушення керівництво цеху оброблення пошти Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", і відправила пошту на маршрут, що призвело до втрати коштів, спричинивши таким чином Сумській дирекції УДППЗ "Укрпошта" матеріальних збитків на суму 415 500 грн.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду старшого механіка цеху перевезення пошти Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", будучи службовою особою, 14 січня 2015 року, відповідно до графіку роботи перебуваючи на робочій зміні в ЦПП СД УДППЗ "Укрпошта", перевіривши технічний стан транспортного засобу, здійснив випуск автомобіля "ГАЗ – 2705", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на маршрут №13, засвідчивши відсутність несправностей та придатність автомобіля до виїзду на маршрут своїм підписом, при цьому не забезпечив відправлення на маршрут технічно справного спеціалізованого автомобіля, обладнаного сигналізацією на відкриття дверей, не перевірив наявність та справність указаної сигналізації, внаслідок чого під час руху указаного автомобіля відчинилися бокові зсувні двері, сигналізація на відкриття яких була відсутня, із салону автомобіля випали 14 страхових мішків із готівкою, а Сумській дирекції УДППЗ "Укрпошта" була завдана шкода на суму 415 500 грн.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_9 , не погоджуючись із постановленими стосовно неї судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджена мотивує тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, матеріали провадження не містять належних і достатніх доказів її винуватості та суд в порушення вимог ст. 337 КПК України вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, збільшивши його обсяг. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені порушення, належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Крім того, засуджена зазначає про невиконання судом першої інстанції вказівок апеляційної інстанції, викладених в ухвалі від 08 листопада 2016 року, зокрема, щодо встановлення наявності в її діях об`єктивної сторони складу злочину службової недбалості.

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_11 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував викладених в апеляційній скарзі доводів, у своєму рішенні не навів обґрунтування залишення апеляційної скарги без задоволення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_11 в інкримінованому злочині. Зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам  ст. 419 КПК України.

Від захисника ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких вона просить в задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити, а ухвалу апеляційного суду – залишити без зміни.

Судові рішення стосовно ОСОБА_10 у касаційному порядку не оскаржуються.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена ОСОБА_9 , виправданий ОСОБА_11 та їхні захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженої, проти задоволення касаційної скарги прокурора – заперечили.

Засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 щодо заявлених вимог засудженою ОСОБА_9 і прокурором поклались на розсуд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженої, касаційну скаргу прокурора – не підтримав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Частиною 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,  а саме - винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Докази винуватості ОСОБА_11 , на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі ст.ст. 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок в частині обвинувачення ОСОБА_11 , зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_11 інкримінованого йому злочину.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора стосовно ОСОБА_11 , належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Однак суд першої інстанції не дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_9 .

Так, суд першої інстанції в мотивувальній частині вказаного вироку не дав оцінки, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, доказам, на які вказували під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_6 .

Не навів суд у своєму рішенні й доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину, а з тих, які наведені, залишилось незрозумілим, що вони підтверджують чи спростовують.

Більш того, суд навів у вироку всі докази, подані прокурором стосовно всіх обвинувачених, без чіткого розмежування, які ж з цих доказів стосуються підтвердження винуватості саме ОСОБА_9 .

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 337 КПК України збільшив обсяг обвинувачення ОСОБА_9 , поставивши їй у провину невиконання певних дій після від`їзду поштового автомобіля.

Також суд першої інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи сторони захисту ОСОБА_9 про відсутність у обвинуваченої повноважень щодо контролю за відправкою поштового автомобіля за наявності на роботі інших службових осіб підприємства.

Суд погоджується й з доводами касаційної скарги ОСОБА_9 про те, що суд першої інстанції не встановив ступінь її вини у співвідношенні з наслідками, які настали, з огляду на підтвердження факту порушення службових обов`язків ОСОБА_10 , який безпосередньо перевозив гроші, і втрату коштів майже через годину після від`їзду поштового автомобіля.

За таких обставин колегія суддів уважає, що суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину поза розумним сумнівом не мотивував у передбачений законом спосіб та ухвалив вирок, який не можна вважати законним і обґрунтованим, а тому він на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 , на вищезазначені порушення закону уваги не звернув, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, й відповідно до вимог ст. 370 КПК Україниухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2017 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 січня 2019 року стосовно ОСОБА_11 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                      ОСОБА_3