- ст. 240 КАС
- ст. 341 КАС
- ст. 77 КАС
- ст. 124 КАС
- ст. 126 КАС
- ст. 129 КАС
- ст. 205 КАС
- ст. 328 КАС
- ст. 242 КАС
- ст. 349 КАС
- ст. 353 КАС
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Частиною п'ятою статті 205 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Показати мотиви повністю
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зміст наведених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе виключно за існування сукупності таких умов: а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Приймаючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у судові засідання, призначені на 3 та 16 травня 2018 року, а також 19 червня 2018 року, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника.
Щодо судового засідання, призначеного на 3 травня 2018 року
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема ухвалою про відкриття провадження у справі від 11 квітня 2018 року, підготовче судове засідання, яке відбулось 3 травня 2018 року, було призначено на 11 год. 45 хв., водночас згідно з протоколом судового засідання від 3 травня 2018 року, технічна фіксація судового засідання розпочалась об 11:42:46 і завершилась об 11:43:54, тобто до часу, на який призначений попередній розгляд справи.
З урахуванням таких обставин, висновки судів щодо відсутності позивача на судовому засіданні, призначеному 3 травня 2018 року на 11:45, є передчасними.
Крім того, позивач наполягав, що його представник був присутній у підготовчому судовому засіданні 3 травня 2019 року, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія розписки, підписана представником саме 3 травня 2018 року.
Щодо судового засідання, призначеного на 16 травня 2018 року
В матеріалах справи міститься довідка, про те, що сторони не прибули у судове засідання, призначене на 16 травня 2018 року, при цьому були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, позивачем в дотримання положень наведеної норми на підставі належних та допустимих доказів не доведено факт його присутності в судовому засіданні, призначеному на 16 травня 2018 року, а наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, явку уповноваженого представника для участі у попередньому судовому засіданні не забезпечив.
Щодо доводів позивача про те, що його неналежно повідомлено про призначення судового засідання на 19 червня 2018 року Суд звертає увагу на таке.
Згідно зі статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин третьої, восьмої та десятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 129 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв'язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.
Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Наведені положення процесуального законодавства дають підстави для висновку, що судові виклики здійснюються шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу або за адресою, яка зазначена її представником, або зокрема за телефонограмою, що записується відповідним працівником апарату суду та приєднується секретарем судового засідання до справи.
Як підтверджується матеріалами справи (а.с. 42), судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 19 червня 2018 року, представником позивача отримано 23 травня 2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, 15 травня 2018 року (тобто більш, ніж за місяць до судового засідання) представника позивача Гураль О.Г. додатково було сповіщено про дату та час вже третього судового засідання телефонограмою (а.с. 38).
За таких обставин, Суд вважає, що судом першої інстанції вжито необхідні заходи для забезпечення реалізації позивачем його права взяти участь у судових засіданнях, призначених на 16 травня 2018 року та 19 червня 2018 року, а доводи представника позивача про несвоєчасне отримання повістки про попереднє судове засідання є необгрунтованими.
Водночас, вищенаведені норми процесуального законодавства передумовою залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 240, та частиною 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають також і дослідження питання щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.
Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, перейшовши до розгляду справи у письмовому провадженні та постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, Одеський окружний адміністративний суд не зазначив жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.
За таких обставин, позов ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект монтаж наладка" залишено без розгляду без врахування наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №826/10538/17.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. (частина перша статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).