Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 510/905/17

провадження № 51-175км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лагуна-Рені" (далі – ТОВ "Лагуна-Рені") – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року про повернення його апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160000000590.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ренійський районний суд Одеської області ухвалою від 14 вересня 2017 року  задовольнив клопотання прокурора та звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрив.

Не погодившись із указаним рішенням, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою від 6 лютого 2019 року суддя Миколаївського апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі– КПК) повернув апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , оскільки  її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За твердженням скаржника, висновки апеляційного суду про те, що оскаржувана ухвала щодо ОСОБА_7 не стосується ТОВ "Лагуна-Рені", є необґрунтованими, оскільки у судовому рішенні встановлено факт використання майна товариства у протиправній діяльності організованої злочинної групи, що, на думку адвоката, може мати в майбутньому преюдиціальне значення для суду. Вказує на те, що згаданий суд, повертаючи апеляційну скаргу, обмежив право ТОВ "Лагуна-Рені" на доступ до правосуддя й на оскарження судового рішення, яке безпосередньо стосується його прав та інтересів.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 , вважаючи оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України  (далі– КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

У п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доводи, наведені в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які полягали в тому, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу, Верховний Суд вважає необґрунтованими.

Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Лагуна-Рені"  встановив, що цю каргу подано особою, яка не наділена правом на  апеляційне оскарження ухвали Ренійського районного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року, а тому дійшов висновку про необхідність її повернення.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та відповідає матеріалам кримінального провадження з огляду на таке.

Положеннями ст. 393 КПК визначено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження. Зокрема, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства – забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною 2 ст. 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 3 березня 2016 року у справі №5-347кс15, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів особи тією мірою, що надає їй згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.

Отже, положення ч. 2 ст. 24 КПК покладає на особу, яка не була учасником судового провадження, але подає апеляційну скаргу, обов`язок довести ту обставину, що судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів.

Так, з матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції розглянув  кримінальне провадження № 12017160000000590  від 15 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 та звільнив його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому суд погодився з пред`явленою ОСОБА_7 підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, виклавши в ухвалі фактичні  обставини, встановлені органом досудового розслідування

Водночас ТОВ "Лагуна-Рені" учасником кримінального провадження у зазначеному провадженні не було визнано та жодного процесуального статусу не мало.

При постановленні ухвали місцевий суд будь-які питання щодо прав та інтересів  цього товариства також не вирішував.

Як убачається з ухвали місцевого суду, це рішення стосується виключно прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , якого було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.

При цьому згадка в судовому рішенні щодо ОСОБА_7 про ТОВ "Лагуна-Рені" при викладенні фактичних обставин справи сама собою, на думку Верховного Суду, не може свідчити про наявність права в цього товариства на оскарження відповідного рішення.

Що стосується твердження у касаційній скарзі представника ТОВ "Лагуна-Рені"  про те, що встановлені даною ухвалою обставини можуть мати преюдиційне значення для кримінального провадження щодо представників товариства, то вони є безпідставними, оскільки чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку доказування відповідних обставин в кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

Таким чином, оскаржувана ухвала не стосується прав, свобод та інтересів скаржника – ТОВ "Лагуна-Рені" з огляду на положення статей 7, 9, 24 КПК тією мірою, щоб мати право на оскарження судових рішень до вищих інстанцій.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, з чим погоджується і Верховний Суд, що ТОВ "Лагуна-Рені" не  має права на апеляційне оскарження ухвали Ренійського районного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальноївідповідальності на підставі ст. 49 КК.

Отже,  порушень прав ТОВ "Лагуна-Рені" на доступ до правосуддя не встановлено, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги відповідає вимогам ст. 370, 419 цього Кодексу, є належним чином вмотивованою та обґрунтованою.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскарженого судового рішення, під час касаційного розгляду Судом не встановлено.

Тому касаційну скаргу представника ТОВ "Лагуна-Рені" – адвоката ОСОБА_6  слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 6 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах  ТОВ "Лагуна-Рені" на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника ТОВ "Лагуна-Рені" – адвоката ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                ОСОБА_3