Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 509/4311/16-к

провадження № 51- 10226 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12015160380000569, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України

(далі – КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2017  року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Звільнено ОСОБА_6 від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Одеський консервний завод" на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 46 380 (сорок шість тисяч триста вісімдесят) гривень.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі – ПрАТ "СК "Арсенал страхування") на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 111 815 (сто одинадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 100 000  гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунальної установи "Одеська обласна клінічна лікарня" відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 4491,86 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунальної установи "Овідіопольська центральна районна лікарня" відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 6246,34 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 5665,20 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області 11 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 13 березня 2015  року приблизно о 11 годині 20 хвилин, перебуваючи на посаді водія та працюючи на технічно справному автопоїзді у складі тягача МАЗ-54323, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом МАЗ-93866, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ПРАТ "Виробниче об`єднання "Одеський консервний завод", у денний час доби в умовах необмеженої видимості здійснював рух по асфальтному мокрому дорожньому покриттю автодороги Одеса–Білгород-Дніпровський зі сторони м. Одеси в напрямку м. Білгород-Дністровський, на якій організовано двосторонній однорядний рух у кожному напрямку, напрямки якого розділені переривчатою лінією дорожньої розмітки 1.5, з невстановленою слідством швидкістю руху. Здійснюючи подальший рух та наближаючись до 34  км+250 м зазначеної автодороги, яка проходить через Овідіопольський район Одеської області, ОСОБА_6 в порушення вимог п. п. 1.5, п/п "б" 2.3, 12.1,12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України був неуважним, рух керованого вантажного автопоїзду постійно не контролював, діючи самовпевнено, обрав швидкісний режим без врахування дорожньої обстановки та стану дорожнього покриття, за дорожньою обставою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну, не забезпечив рух керованого вантажного автопоїзду в межах своєї смуги, із забезпеченням безпеки собі та іншим учасникам руху своєчасним формуванням безпечного інтервалу, та на ділянці проїзної частини, яка мала дефекти дорожнього покриття, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, не забезпечив контроль за управлінням вантажного автопоїзда, що виключає втрату ним поперечної стійкості і неконтрольований рух, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу на смугу зустрічного напрямку, де скоїв зіткнення з автомобілем "MERCEDES BENZ VITO 108D", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по зазначеній автодорозі у прямому зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру вантажного автопоїзду ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а водію автомобіля "MERCEDES BENZ VITO 108D" ОСОБА_10 – тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування", посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ПрАТ "СК "Арсенал страхування" та відмовити в його задоволенні. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку не зазначено підстав для задоволення цивільного позову та не наведено обґрунтування суми відшкодування. Крім того, вказує, що суди не врахували, що в матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право власності на пошкоджений автомобіль "MERCEDES BENZ VITO 108D" та не перевірили, чи є позивач ОСОБА_7 або померлий ОСОБА_10 власниками або законними володільцями транспортного засобу. Також вказує, що судами при задоволенні цивільного позову до страховика не було враховано те, що для підрахунку розміру страхового відшкодування додатково необхідно було встановити вартість транспортного засобу у стані після дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що у матеріалах справи міститься лише копія договору щодо організації та проведення поховання укладеного з ПП "Зайцев", без підпису замовника та без доказів, що підтверджують факт оплати за такі послуги, позивачем надано тільки чеки та квитанції, але не надано документів медичного закладу, що підтверджують необхідність у придбанні лікарських засобів і препаратів. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Потерпілий ОСОБА_7 подав на касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" заперечення, в якому просить судове рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню в частині цивільного позову з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433 КПК).

У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 –414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі представником цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" не оспорюються та не заперечуються.

Доводи представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" в касаційній скарзі про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову є слушними.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Порядок виплати страхового відшкодування регулюється Законом України

від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі – Закон

№1961-IV).

Як зазначено у ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

При цьому ч. 4 ст. 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Положенням ч. 1 ст. 129 КПК визначено, що суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Цих вимог закону при розгляді даного провадження місцевим судом не було дотримано.

Так, рішення суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ "СК "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 111 815 (сто одинадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень прийнято в порушення зазначених вимог закону. При цьому, своє рішення суд належним чином не вмотивував.

Не погоджуючись із вказаним вироком в частині цивільного позову, представник цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про зміну вироку суду в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення з ПрАТ "СК "Арсенал страхування" грошової суми на відшкодування матеріальної шкоди та відмову в його задоволенні, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при перевірці доказів, які підтверджують його обґрунтованість.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак указаних вимог закону при розгляді цього кримінального провадження апеляційним судом не було дотримано.

Переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" без задоволення, зазначивши, що його доводи є необґрунтованими та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Проте, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не навів в ухвалі суті всіх зазначених апелянтом доводів, ретельно їх не перевірив, не надав відповіді на всі викладені в апеляційній скарзі доводи і не мотивував належним чином свого рішення про залишення останньої без задоволення.

Так, апеляційний суд не перевірив та не надав відповіді на доводи представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" про відсутність доказів сплати позивачем послуг в розмірі 18 716 грн., тобто витрат на поховання згідно укладеного договору щодо організації та проведення поховання з ПП "Зайцев", оскільки відповідно до п. 4 ст. 27 Закону №1961-IV максимальний розмір відшкодування страховиком витрат на поховання складає 14 616 грн., але при наявності документів, що їх підтверджують.

Крім того, поза увагою залишилися й доводи представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" про те, що позивачем надано лише чеки та квитанції, але не подано документів медичного закладу, що підтверджують необхідність у придбанні лікарських засобів та препаратів саме для лікування ОСОБА_10 . Водночас, представник цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" зазначав, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування за відсутності необхідних підтверджуючих документів можлива лише в розмірі 4 782 грн..

Також судом апеляційної інстанції не перевірено правовстановлюючі документи на автомобіль "MERCEDES BENZ VITO 108D" та не з`ясовано, хто саме є власником або законним володільцем транспортного засобу, чи прийняв позивач у спадок вказаний автомобіль, тобто чи є у позивача право на отримання страхового відшкодування відповідно до п. 6 ст. 1 Закону № 1961-IV.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст.  370 і 419  КПК, а наведені вище порушення є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

А тому ухвала суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст.  438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи ж відповідно до ст. 436 КПК та заявлених вимог касаційної скарги представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" питання щодо порядку, у якому має відбуватись виправлення допущених судом порушень, колегія суддів звертає увагу на те, що в суді апеляційної інстанції вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року переглядався лише в частині вирішення цивільного позову та стягнення з ПрАТ "СК "Арсенал страхування" на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 111 815  гривень.

А тому ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 , якою було залишено без змін вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2017  року в частині цивільного позову про стягнення з ПрАТ "СК "Арсенал страхування" матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 , необхідно скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 440–442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ "СК "Арсенал страхування" задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                          ОСОБА_3