Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 646/7785/15-к

провадження № 51-8875 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

засуджених в режимі відеоконференції                      ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

захисників в режимі відеоконференції                        ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

законного

представника засуджених

ОСОБА_6 , ОСОБА_11

в режимі відеоконференції                                             ОСОБА_12 ,

законного представника

засудженого ОСОБА_7

в режимі відеоконференції                                             ОСОБА_13 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_14 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у кримінальних провадженнях № 12015220060001174 від 06 червня 2015 року, № 12015220060001291 від 20 червня 2015 року, № 12015220060001716 від 13 серпня 2015 року, № 12015220060002461 від 18 листопада 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Зміїв Зміївського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м. Харків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням положень статей 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування його під вартою з 27 листопада 2015 року по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_15 на відшкодування заподіяної майнової шкоди 823 грн., на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування заподіяної майнової шкоди 10934 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на відшкодування процесуальних витрат 829 грн.

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 травня 2015 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_11 у строк покарання строк перебування його під вартою з 14 вересня 2015 року по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_15 на відшкодування заподіяної майнової шкоди 877 грн.

Стягнуто з ОСОБА_11 на відшкодування процесуальних витрат 829 грн.

За вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2015 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування заподіяної майнової шкоди 10934 грн. та на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2015 року, керуючись корисливим мотивом, відкрито викрав грошові кошти, що належать потерпілому ОСОБА_16 , чим заподіяв останньому майнової шкоди у розмірі 50 доларів США.

20 червня 2015 року неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_11 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у громадському місці, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, заподіяли потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_17 легкі тілесні ушкодження. При цьому, неповнолітній ОСОБА_6 , керуючись корисливим мотивом, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_17 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 300 грн.

Крім того, за вказаних вище обставин неповнолітній ОСОБА_11 незаконно заволодів майном потерпілого ОСОБА_15 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 156 грн.

15 листопада 2015 року неповнолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, керуючись корисливим мотивом, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_14 , внаслідок чого заподіяли останньому легких тілесних ушкоджень та майнової шкоди на загальну суму 3103 грн.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_14 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року у задоволенні клопотань потерпілого ОСОБА_14 , обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вироку відмовлено, а апеляційні скарги повернуто апелянтам.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_14 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині повернення його апеляційної скарги у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що він після ухвалення вироку розраховував на добровільне відшкодування спричиненої йому шкоди з боку батьків обвинувачених, є юридично неграмотним, мав фінансові труднощі та хворів.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_14 не надходило.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та законні представники засуджених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 заперечували проти задоволення вказаної касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у   ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись із вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2017 року, потерпілий ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу повернуто потерпілому на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Потерпілий подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження 07 лютого 2018 року.

Причини пропуску відповідного строку потерпілий обґрунтував тим, що після ухвалення вироку розраховував на добровільне відшкодування спричиненої йому шкоди з боку батьків обвинувачених, а за два дні до закінчення строку на апеляційне оскарження тяжко захворів, на підтвердження чого надав відповідні документи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання потерпілого про поновлення строку апеляційного оскарження, зазначив, що вироком місцевого суду питання відшкодування матеріальної шкоди потерпілому вирішено шляхом стягнення відповідних сум з обвинувачених в порядку цивільного позову, а тому позапроцесуальні відносини потерпілого з батьками обвинувачених щодо відшкодування шкоди не є поважною підставою для поновлення строку на оскарження потерпілому.

Крім того, спростовуючи доводи потерпілого щодо неможливості вчасного подання апеляційної скарги у зв`язку з хворобою, апеляційний суд посилався на пояснення самого потерпілого, який зазначив, що він на стаціонарному лікуванні не перебував, лікувальний центр відвідував самостійно, лист непрацездатності не отримував та дійшов висновку, що стан здоров`я потерпілого не перешкоджав йому звернутись до суду з апеляційною скаргою або направити її поштою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ухвала апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду та повернення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_14 цим вимогам не відповідає.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру протягом тридцяти днів з дня їх проголошення .

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.

Зокрема, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасно звернутись до суду у визначений законом строк.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілий разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження надав до апеляційного суду консультативний висновок спеціаліста лікувально-діагностичного центру "ЦМЄІ" (т. 7 с. п. 240), відповідно до якого потерпілий ОСОБА_14 дійсно з 26 січня 2018 року по 06 лютого 2018 року хворів.

Оскільки потерпілий ОСОБА_14 захворів до закінчення строку на апеляційне оскарження і не мав фізичної можливості подати апеляційну скаргу у визначений строк та подав її на наступний день після хвороби, колегія суддів приходить до висновку, що вказана обставина є суттєвою та з огляду на ст. 117 КПК України може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Таким чином, незважаючи на наявність об`єктивних обставин, що перешкодили своєчасно оскаржити в апеляційному порядку вирок місцевого суду, апеляційний суд безпідставно відмовив потерпілому в поновленні відповідного строку.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_14 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                                ОСОБА_3