Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/1415/19

провадження № 51-3151км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року про повернення апеляційної скарги на вирок Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2019 року щодо

ОСОБА_7 ,                           ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.  185 Кримінального кодексу України (далі –КК),

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м.Одеси від 6 лютого 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК, звільнено  ОСОБА_7  від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки та покладено на засудженого обов`язки, передбачені  п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду,  прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яку суддя-доповідач Одеського апеляційного суду ухвалою

від 26 березня 2019 року повернув, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), оскільки скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що початок строку на апеляційне оскарження розпочинається із 7 лютого 2019 року, а останній день цього строку припадає на 8 березня 2019 року, який є неробочим, а тому строку на апеляційне оскарження не пропущено.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.

У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримав, просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Частиною 1 ст. 412 згаданого Кодексу передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру подається протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

Частиною 7 ст. 115 КПК передбачено, що, якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Статтею 67 Кодексу законів про працю України передбачено, що у випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Цих вимог закону суддя-доповідач не врахував.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2019 року через Київський районний суд м. Одеси 11 березня 2019 року, що підтверджено вхідним номером (вх. № 11073 від 11 березня 2019 року) місцевого суду (а.с. 72).

Вирішуючи питання про дотримання чи недотримання прокурором процесуального строку на оскарження вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції повинен був чітко визначити початок та закінчення строку на апеляційне оскарження, з огляду на те, що останнім днем строку на апеляційне оскарження був 08 березня 2019 року – Міжнародний жіночий день, тобто офіційний святковий день, який припав на п`ятницю, наступний за ним день - вихідний (субота), тому останнім днем строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції необхідно було вважати наступний за ним робочий день – 11 березня 2019 року.

Тобто, апеляційну скаргу прокурор подав у межах строку на апеляційне оскарження, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК.

Отже, на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, і, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для його скасування.

Таким чином, доводи в касаційній скарзі прокурора є обґрунтованими й підлягають задоволенню, ухвала апеляційного суду – скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у цьому суді, під час якого необхідно врахувати наведене і на стадії прийняття апеляційної скарги діяти, відповідно до вимог ст. 398 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436–438, 441, 442  КПК, Верховний Суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року про повернення апеляційної скарги на вирок Київського районного суду м. Одеси від 6 лютого 2019 року щодо ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 березня 2019 року скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                              ОСОБА_3