Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11вересня 2019 року

м. Київ

справа № 182/916/18

провадження № 51-10020км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                      ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання           ОСОБА_4

прокурора                            ОСОБА_5

засудженого                       ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до  Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040340000122, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Гуляйполе Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року за частиною 2 статті 185, статті 71 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 17 лютого 2017 року звільненого через відбуття строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 162 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 1 статті  162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі частини 1 статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 січня 2018 року о 20 год. 53 хв., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 , проник на територію вказаного домоволодіння, де із багажного відділення, що є сховищем, автомобіля "Шкода Фабія", державний номерний знак НОМЕР_1 ,  повторно таємно викрав пилосос, вартістю 697,5 грн, який у подальшому відніс до паркану.

Після чого ОСОБА_6 повернувся на територію домоволодіння, однак вчинити усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця не зміг, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений господарями.

Крім того, ОСОБА_6 04 березня 2018 року о 03 год.10 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, перетнувши паркан домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_7 та перебуває у користуванні ОСОБА_8 , незаконно проник до приміщення сараю, який є іншим володінням особи, де перебував поки його дії не були викриті.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року вирок місцевого суду у частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий, яким ОСОБА_6 призначено покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 1 статті  162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі частини 1 статті 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. В решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційні скарзі засуджений не погоджується з вироком апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, порушує питання про його зміну. Просить касаційний суд пом`якшити покарання за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнити від відбування остаточного покарання призначеного за сукупністю злочинів з випробуванням.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою обставини, які свідчать про його бажання стати на шлях виправлення, а саме перебування з 06 серпня 2018 року по 13 жовтня 2018 року  у реабілітаційному центрі та обставини, які пом`якшують покарання, а саме:  його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

В доповненнях до касаційної скарги, які надані до початку судового розгляду, зазначив, що його дії слід кваліфікувати за частиною 2 статті 185 КК. Вважає, що  багажник автомобіля, з якого він викрав пилосос,  не є сховищем.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні частково підтримав свої касаційні вимоги і наполягав на зменшенні призначеного йому строку покарання у виді позбавлення волі та звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги. Вважав, що вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року ухвалені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинення злочину та особі засудженого.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити касаційну скаргу з доповненнями ОСОБА_6 без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно  до  статті  433  Кримінального   процесуального  кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Оскільки у доповненнях до касаційної скарги засуджений поставив під сумнів правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність судами обох інстанцій (незважаючи на те, що у вступній частині доповнень до касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначив лише вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 серпня 2018 року), колегія суддів вважає за необхідне перевірити в частині правильності кваліфікації,  окрім вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року, вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за частиною 1 статті 162 КК, у касаційній скарзі засудженого не оспорюється.

При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 визнав себе винуватим повністю та дав детальні показання щодо замаху на крадіжку, вчиненого 08 січня 2018 року. У зв`язку з визнанням обвинуваченим вини, позицією учасників судового провадження, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, судом перевірено правильність розуміння змісту цих обставин та добровільності позицій і постановлене рішення про здійснення скороченого судового слідства, передбачене частиною 3 статті 349 КПК. При ухвалені вироку докази, що свідчили про обставини, інкримінованого ОСОБА_6 злочину, оцінені правильно, їм дана вірна кримінально-правова оцінка.

Правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність не була предметом перевірки судом апеляційної інстанції, оскільки в цій частині вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року не оскаржувався.

Отже, колегія суддів вважає, що у вироку суду першої інстанції, який в цій частині залишено без змін судом апеляційної інстанції, вірно кваліфіковано дії ОСОБА_6 за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК, з чим погодився у судовому засіданні в суді касаційної інстанції засуджений.

Крім того, Суд вважає, що покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК та є справедливим.

Відповідно до вимог статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення за апеляційною скаргою прокурора, погодився з призначеним засудженому покаранням, однак дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне застосування до ОСОБА_6 положень статті 75 КК, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням за відсутності передбачених законом підстав. Зокрема, судом першої інстанції не було взято до уваги, що ОСОБА_6 протягом 2005-2013 років вчинив ряд умисних злочинів. Згідно вироків від 28 жовтня 2005 року та 21 листопада 2013 року обвинуваченого засуджено до реальної міри відбування покарання, проте останній на шлях виправлення не став, повторно вчинив нові умисні, злочини, передбачені частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 162 КК. Крім того, після направлення 30 січня 2018 року обвинувального акту до суду за обвинуваченням ОСОБА_6  за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК, останній на шлях виправлення не став і вже 04 березня 2018 року вчинив новий злочин, передбачений частиною 1 статті 162 КК. Один із злочинів вчинив в стані алкогольного сп`яніння та в обох випадках був затриманий потерпілими, що спростовує висновки про сприяння слідству.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2018 року та вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2019 року щодо нього – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |