Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 759/9689/18

провадження № 51-1342 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

захисника                                                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018100080004895 від 17 червня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 17 червня 2018 року приблизно о 07:50, керуючись корисливим мотивом, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, повторно, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 8845 грн.

Вироком Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і вказує на безпідставність скасування вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України. При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок, не прийняв до уваги наявність позитивних характеристик з місця роботи та проживання, обставини, що пом`якшують покарання, думку потерпілого, стан здоров`я ОСОБА_7 , а також наявність міцних соціальних зв`язків.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

У судовому засіданні захисник касаційну скаргу підтримав в повному обсязі, прокурор заперечував щодо її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено п. 3 ч 1 ст. 438 КПК України, однією із підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п. 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 414 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

У своїй касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, а також посилається на те, що апеляційний суд під час призначення покарання ОСОБА_7 безпідставно не врахував дані про особу обвинуваченого, його індивідуальні властивості та позитивні зміни у житті.

Однак, на переконання колегії суддів, такі доводи сторони захисту є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановляючи свій вирок, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим, у тому числі і за злочини проти власності, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, із застосуванням насильства, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, що свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення та про його підвищену суспільну небезпечність.

Крім того, апеляційним судом також враховано позитивні характеристики з місця роботи та проживання, наявність міцних соціальних зв`язків та постійного джерела доходу, а також стан здоров`я засудженого ОСОБА_7 та те, що останній перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Обставинами, що пом`якшують покарання засудженому ОСОБА_7 , судом визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування потерпілому завданої шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання засудженому, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого, неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства та підтверджує безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України щодо ОСОБА_7 , а тому доводи захисника в цій частині є необґрунтованими.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість, про що захисник зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст.420 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі прокурора доводам, та задовольнив їх частково, призначивши засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Київського апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                            ОСОБА_3