Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 654/1586/16-к

провадження № 51-1644 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                            ОСОБА_1 ,

суддів:                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                    ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013230000000814, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсона Херсонської області, який проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області

від 27 вересня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 червня 2011  року близько 01 год 30 хв на узбіччі автодороги, яке розташоване на відстані приблизно 1 км у північному напрямку від с. Нечаєво Цюрупинського району Херсонської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків під час сварки, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті людині, реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, діставши з салону автомобіля марки "БМВ" обріз двоствольної мисливської рушниці, здійснив два постріли в голову ОСОБА_8 . У результаті таких дій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії за вищевказаних обставин, ОСОБА_7 , маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті людині, реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, здійснив два постріли з пістолету "Маузер" моделі 1934 року в голову ОСОБА_9 . У результаті таких дій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи спільно з особою, відносно якої кримінальне провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності, з метою приховання вчиненого умисного вбивства, поклали трупи ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у багажник автомобіля марки "БМВ", вивезли та заховали труп ОСОБА_8 в очереті біля узбіччя дороги, яка веде до с. Садове Білозерського району Херсонської області, на відстані 700 м у напрямку вказаного села від автотраси сполученням Херсон–Берислав–Мар'янівське, а труп ОСОБА_9 – у бетонній водостічній трубі, яка пролягає під вищезазначеною дорогою на відстані 7700 м, у тому ж напрямку від вищевказаної автотраси.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Окрім того, вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України

(далі – КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга прокурора визнана необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила судове рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6 та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються та не заперечуються.

За змістом касаційної скарги прокурор порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК та врахував тяжкість злочину за своїм видом (категорією), який згідно зі ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, та зважив на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем суспільної небезпеки злочину виходячи з конкретних обставин його вчинення.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_7 суд врахував обставини, що пом`якшують покарання, – визнання вини і щире каяття, обставину, що обтяжує покарання, – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, до ув`язнення займався суспільно корисною діяльністю, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, стан його здоров`я – хронічний вірусний гепатит С.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства, з обранням міри покарання ОСОБА_7 в межах санкції п. 1 ч. 2 ст. 115 КК – у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду стосовно розміру покарання, призначеного ОСОБА_7 , зазначивши, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК.

Водночас, оцінюючи призначене ОСОБА_7 покарання на відповідність вимогам ст. ст. 50, 65 КК та ст. 414 КПК, колегія суддів касаційного суду також не вбачає явної невідповідності виду та розміру призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

При цьому, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, у касаційній скарзі прокурором не наведено.

Отже, касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2016 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                        ОСОБА_3