Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                   Іменем України

22 серпня 2019 року                                                                                                                             м. Київ

справа № 452/3509/14-к

провадження № 51-1701км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                             Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                                               за участю секретаря                                                                                                               судового засідання             ОСОБА_4 ,                                                                        прокурора                              ОСОБА_5 ,                                                                засудженого                      ОСОБА_6 ,                                                                        захисника                               ОСОБА_7 ,

розглянув касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140290000989, щодо

ОСОБА_6 ,                                            ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                                      уродженця с. Нове Місто Старосамбірського району Львівської обл., жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ст. 116 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 116 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 22 вересня 2014 року по 24 вересня 2014 року та з 13 січня 2016 року по 18 лютого 2016 року.

Відбутий термін покарання з 19 лютого 2016 року по 01 червня 2016 року зараховано в строк відбуття покарання  ОСОБА_6 з розрахунку один день відбуття покарання у Миколаївській ВК Львівської області (№ 50) за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_6 залишено попередній – домашній арешт.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто на її користь з ОСОБА_6 200 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року вирок щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 22 вересня 2014 року приблизно о 01:00, у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , яку винаймав з колишньою дружиною ОСОБА_10 , на АДРЕСА_2 під час конфлікту з ОСОБА_11 , який виник раптово внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, умисно завдав йому ударів руками і ногами по голові та різних ділянках тіла, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, в тому числі ті, внаслідок яких настала його смерть, тобто вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_11 в стані сильного душевного хвилювання.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах прокурор і потерпіла ОСОБА_8 ставлять вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилаються на порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність:

- прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) залишив поза увагою обов`язкові вказівки касаційного суду, зокрема щодо необхідності перевірити доводи прокурора, який наполягав на тому, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК, зазначаючи про відсутність тяжкої образи з боку ОСОБА_11 стосовно ОСОБА_6 . На думку прокурора, що апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок, не звернув уваги, що суд першої інстанції не вказав, у чому полягала образа з боку потерпілого і які його протиправні дії викликали взасудженого стан сильного душевного хвилювання. Крім того, вважає, що суд безпідставно врахував при призначенні покарання засудженому щире каяття, оскільки останній не виявив критичної оцінки своїх дій через визнання своєї вини в повному обсязі пред`явленого обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК. За наведених обставин прокурор вважає, що апеляційним судом кримінальне провадження розглянуто формально.

- потерпіла вважає, що апеляційним судом безпідставно залишений без зміни вирок суду першої інстанції, яким дії ОСОБА_6 необґрунтовано перекваліфіковано з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК. Вказує на відсутність обставин, які б свідчили про застосування ОСОБА_11 будь-якого насильства щодо ОСОБА_6 . Вважає, що власні переживання засудженого та його суб`єктивне ставлення до ситуації за відсутності протиправних дій потерпілого самі собою не можуть бути підставою для правової оцінки його дій за ст. 116 КК. Звертає увагу, що судами першої і апеляційної інстанцій не наведено мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про необхідність формулювання судом обвинувачення, визнаного доведеним, а саме вчинення засудженим злочину в стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою образою потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважала, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Засуджений і захисник вважали, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи прокурора та потерпілої ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх необґрунтованими, навівши мотиви своїх висновків.

З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Суб`єктивна сторона вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 КК є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" потрібно мати на увазі, що суб`єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.

Згідно з актом судово-психіатричного експерта № 688 від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_6 у період інкримінованих дій перебував у стані фізіологічного афекту, який обмежив можливість останнього передбачити наслідки своїх дій. Такий стан був обумовлений суб`єктивно значимою для ОСОБА_6 ситуацією, викликаною емоційним напруженням, та блокував здатність до раціонального вирішення конфлікту. Стан фізіологічного афекту в ОСОБА_6 може бути підставою для юридичної кваліфікації стану сильного душевного хвилювання.

Судовий експерт-психіатр ОСОБА_12 пояснив, що під час проведення амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи було встановлено, що ОСОБА_6 міг сприйняти ситуацію як таку, що є об`єктивно образливою; в момент скоєння злочину він перебував в стані афекту; за своїм психічним станом міг керувати своїми діями, а стан емоційного напруження обмежував можливість їх контролювати.

Судові експерти ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повністю підтримали акт судово-психіатричного експерта № 688 від 15 жовтня 2014 року та роз`яснили його, зазначивши, що ситуація, яка склалася, була суб`єктивно значимою для ОСОБА_6 , він суб`єктивно сприйняв її як тяжку образу, що принизила його чоловічу гідність. Комісія дійшла однозначного висновку про стан фізіологічного афекту в ОСОБА_6 , що може бути підставою для юридичної кваліфікації стану сильного душевного хвилювання.

Встановлені судом фактичні обставини злочину (засуджений несподівано в нічний час виявив у квартирі колишньої дружини незнайомого чоловіка, який був напівроздягнутим, та звернувся до нього зі словами: "А ти хто такий?", на столі стояла відкоркована пляшка шампанського, диван був розстелений) давали суду підстави вважати, що ОСОБА_6 суб`єктивно сприймав ситуацію, яка склалася, як таку, що є об`єктивно образливою для нього, а поведінку потерпілого ОСОБА_11 – як аморальну і таку, що принижує його чоловічу гідність.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що засуджений опинився в такій обстановці, яка викликала у нього певний емоційний стан, що вказує на сильне душевне хвилювання.

Непереконливими є доводи у касаційних скаргах прокурора та потерпілої про те, що апеляційний суд не дотримався вимог ч. 2 ст. 439 КПК, оскільки не врахував обов`язкових вказівок суду касаційної інстанції.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року був скасований вирок Апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2015 року, яким ОСОБА_6 було призначено більш суворе покарання, ніж те, що було обране засудженому за ст. 116 КК за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2015 року, та призначений новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Скасовуючи вирок, суд касаційної інстанції вказав про необхідність перевірити доводи в апеляційній скарзі прокурора щодо відсутності з боку ОСОБА_11 тяжкої образи стосовно ОСОБА_6 , що має істотне значення для правильної кваліфікації дій засудженого.

При новому розгляді кримінального провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора та скасував вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2015 року, визнавши рішення цього суду про перекваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК передчасним. Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, апеляційний суд вказав про необхідність належного дослідження зібраних доказів і перевірки їх у судовому засіданні.

Розглядаючи кримінальне провадження, суд першої інстанції урахував вказівки суду вищої інстанції, зокрема, дослідив докази в судовому засіданні, оцінив їх в сукупності й взаємозв`язку та дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_6 , оскільки на підставі досліджених доказів установив, що він вчинив умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого.

Вирок від 03 березня 2017 року є законним, обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, узгоджується з диспозицією норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за дії, вчинені ОСОБА_6 . Перекваліфіковуючи дії останнього з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 116 КК, суд мотивував своє рішення належним чином.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Воно обране з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які впливають на покарання. Що стосується доводів прокурора про те, що судом безпідставно визнано щире каяття засудженого пом`якшуючою покарання обставиною, оскільки він не визнав своєї вини в обсязі обвинувачення, що пред`являлося йому за ч. 1 ст. 115 КК, то слід звернути увагу, що таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді, а у вчиненні кримінального правопорушення, за яке засуджено ОСОБА_6 , він повністю визнав свою вину, висловив жаль з приводу скоєного, активно сприяв у розкритті злочину та добровільно відшкодував матеріальні збитки потерпілій, що свідчить про його щире каяття. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд належним чином перевірив викладені в ній доводи та навів докладні підстави прийнятого рішення в ухвалі, яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість оскарженої ухвали щодо ОСОБА_6 , судом апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не допущено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                ОСОБА_3