Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«У касаційній скарзі захисник посилається на незаконність постановленого апеляційним судом судового рішення, просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог вказує, що право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, якою його скаргу на незаконне затримання, було повернуто, передбачено ч. 6 ст. 304 КПК. Недотримання зазначених норм процесуального закону, на думку скаржника, призвело до порушення права на оскарження судових рішень. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни. Як убачається з матеріалів провадження, захисник звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, постановлену за результатами розгляду його скарги на незаконне затримання ОСОБА_1 відповідно до ст. 208 КПК. Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК. Частиною 1 ст. 309 КПК передбачено, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК. До вказаного переліку ухвала слідчого судді постановлена за наслідками розгляду скарги на незаконне затримання особи процесуальним законом не віднесено. Ч. 2 цієї статті передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку, поміж іншого, ухвали слідчого судді, якою було повернуто скаргу на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. При цьому ст. 303 КПК передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Як убачається з матеріалів провадження, підставою для затримання ОСОБА_1 слугував вирок Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2017 року, який набрав законної сили, а тому затримання особи відбулося не у межах здійснення досудового розслідування, а на підставі розпорядження про виконання судового рішення. Ураховуючи, що захисник звертався до слідчого судді, саме у порядку ст. 208 КПК, а не у порядку ст. ст. 303–308 КПК, тому і посилання у касаційній скарзі на положення ч. 6 ст. 304 КПК, якою передбачено окремий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, як на передбачену законом можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді постановлену у цьому провадженні, є необґрунтованими. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (п. 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; п. 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші). Встановивши, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала слідчого судді за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст. 206 КПК, на незаконне затримання відповідно до ст. 208 КПК, тобто рішення, яке за правилами кримінального процесуального закону не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження, з чим погоджується і колегія суддів. Прийняте апеляційним судом рішення у повній мірі узгоджується з правовим висновком об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 травня 2019 року (провадження № 51-7276кмо18, справа № 766/22242/17), в якому зазначено, що оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК, у переліку, передбаченому ст. 309 КПК, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.»