Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 759/1501/18

провадження № 51-144км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного  кримінального суду у складі:

головуючого                                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

засудженого                                                    ОСОБА_6 , (у режимі відеоконференції)

захисника                                                        ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080011228, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя м. Олександрівки Кіровоградської області, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 54 КК його позбавлено військового звання "старший лейтенант".

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 16 200 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн — моральної шкоди.

Київський апеляційний суд ухвалою від 4 грудня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 22 грудня 2017 року близько 01:30 біля будинку №1/3 на вул. Львівській у м. Києві за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_8 , відкрито викрав з автомобіля "Toyota Land Cruiser" (д.н.з. НОМЕР_1 ) належний потерпілому мобільний телефон "Iphone 6s Plus" вартістю 16 200 грн, за обставин, викладених у вироку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- суд першої інстанції фактично розглянув провадження за спрощеною процедурою, не допитавши свідків, при цьому порушив вимоги ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), оскільки обвинувачений вини не визнавав;

- рапорт поліції охорони складено з порушенням вимог закону, оскільки містить інформацію, яку вказав потерпілий, тобто заінтересована особа, крім того, з рапорту вбачається, що працівники поліції охорони проводили незаконний обшук ОСОБА_6 у супермаркеті "Сільпо", не маючи на це права і не складаючи відповідного протоколу;

- суд не спростував версії обвинуваченого про те, що він, побачивши розбите скло  автомобіля, лише зазирнув у салон, щоб взяти документи, установити власника та повідомити йому про злочин;

- чотири вилучені відбитки пальців рук не було визнано речовими доказами, що унеможливлює оцінювати як доказ висновок експерта-криміналіста;

- на фототаблицях до протоколів не зазначено часу здійснення фото, і їх складав не той слідчий, який був присутнім на місці події;

- протокол огляду місця події (у дворі, де стояв автомобіль) складено з порушенням вимог ст. 237 КПК, оскільки в ньому не зазначено місця виявлення вилучених предметів, детального опису таких предметів, їх опечатування;

- протокол огляду місця події (в приміщенні магазину "Сільпо") також є недопустимим доказом, оскільки вказані в ньому предмети невідомо звідки з`явилися на столі, тобто вилучалися не в ОСОБА_6 , останній не був оглянутий слідчим;

- роздруківки дзвінків потерпілого з мобільного телефону ставлять під сумнів сам факт крадіжки в потерпілого мобільного телефона, оскільки дата його придбання не відповідає здійсненим дзвінкам;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 404, ст. 419 КПК не провів повного та об`єктивного дослідження обставин, яких не було досліджено судом першої інстанції, ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі, не надав на них відповідей і не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора у кримінальному провадженні надійшло заперечення на касаційну скаргу захисника.

У судовому засіданні:

- захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу;

- прокурор вважав ухвалу законною та обґрунтованою й просив залишити її без зміни.

Мотиви Суду

У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судового рішення у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині оцінки доказів, а саме показань потерпілого, свідків, протоколів слідчих дій, які не є предметом дослідження й перевірки в касаційному суді та належність і допустимість яких була перевірена в суді апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна за попередньою змовою з невстановленою слідством особою із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров`я потерпілого, ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

Доводи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 3 ст. 349 КПК фактично розглянув провадження за спрощеною процедурою, не зважаючи на те, що обвинувачений вини не визнавав, не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки судовий розгляд проведено в повному обсязі з дослідженням наявних доказів.

Так, ОСОБА_6 у судах першої та апеляційної інстанцій давав показання, які відповідають обставинам, викладеним у скарзі захисника, про те, що він, випадково перебуваючи у дворі будинку, побачив автомобіль із розбитим склом, проявляючи небайдужість, зазирнув у салон автомобіля, де було розкидано речі, та взяв документи у файлі, щоб подивитися, чи немає в них даних про господаря. У цей момент на нього напав потерпілий, який бив його, нічого не пояснюючи, він почав захищатися, тоді ж за нього заступилася невідома особа, та їм вдалося відбити напад ОСОБА_8 . Далі він зайшов до супермаркету, де його безпричинно затримали охоронці, а потім до них приєдналися потерпілий та поліція. При цьому обвинувачений пояснив суду, що коли його затримали в "Сільпо", то обшуку не проводили, він добровільно виклав усі речі з кишень свого одягу на стіл, у тому числі своє службове посвідчення, документи на ім`я ОСОБА_8 , але походження поруч з його речами рогатки пояснити не зміг.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні стверджував, що, коли вночі спрацювала сигналізація його автомобіля, він, виглянувши у вікно, побачив, як особа в темній зі світлими смугами курточці стріляє з рогатки і розбиває скло в його автомобілі. Він вибіг на вулицю і застав у цій курточці саме ОСОБА_6 , який наполовину заліз в салон автомобіля і копирсався в речах. Він намагався витягнути ОСОБА_6 з салону, однак той покликав на допомогу іншу особу, і вони разом, діючи спільно, завдали потерпілому ударів руками по голові та різних частинах тіла і втекли. З автомобіля було викрадено мобільний телефон "Iphone 6s Plus" та особисті документи. Переслідуючи ОСОБА_6 за характерною на ньому курткою, потерпілий зайшов до супермаркету "Сільпо", де ОСОБА_6 вже вступив у конфлікт з охороною. За викликом охоронців прибув наряд поліції охорони, у присутності якого ОСОБА_6 самостійно виклав на стіл наявні при ньому власні документи і телефон, рогатку та документи потерпілого у файлі, викрадені з автомобіля.

Суд першої інстанції дослідив інші наявні у провадженні докази та встановив, що фактичні дані, які містять протоколи огляду місць події у дворі будинку та у супермаркеті "Сільпо", прийняття заяви про злочин, висновки експертів, дані відеофіксації з камер спостереження повністю узгоджуються між собою та з версією подій, яку повідомив потерпілий, а тому визнав ці докази достовірними і поклав їх в основу зазначеного вироку, надавши оцінку показанням обвинуваченого та відхиливши їх як недостовірні в тій частині, в якій вони суперечать показанням потерпілого та іншим доказам.

Ці докази ретельно досліджено судом першої інстанції та визнано логічними, послідовними,  достатніми та такими, які в сукупності в цілому доводять причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначеного злочину.

Суд проаналізував і визнав обґрунтованим обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні грабежу саме за попередньою змовою з іншою невстановленою особою, оскільки їх спільні дії мали узгоджений характер та докладно роз`яснив свій висновок у вироку.

Суд також дослідив питання, на якому наполягала сторона захисту, пов`язане з обставинами купівлі потерпілим телефону "Iphone 6s Plus" ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 16 200 грн, та вказав у вироку, що ці дані не спростовують висунутого обвинувачення, адже якщо і визнати доведеним, що потерпілий помилився щодо дати придбання вказаного телефону, то вони не впливають на правову оцінку дій особи, яка ним протиправно всупереч волі власника заволоділа. Натомість завдяки отриманій захистом інформації судом отримано беззастережні докази фізичного існування телефонного апарату з ІМЕІ НОМЕР_2 .

З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи в апеляційних скаргах. При цьому апеляційний суд надав належну оцінку всім доводам, наведеним в апеляційних скаргах, які аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд визнав неспроможними і твердження захисника про недопустимість доказів,а саме протоколів огляду місця події, фототаблиць до них, висновків експертів, рапорту поліції охорони, чітко і докладно умотивувавши в ухвалі своє рішення.

Зокрема, не знайшли свого підтвердження доводи захисника щодо незазначення у протоколі огляду місця виявлення вилучених предметів їх опису та опечатування, оскільки такі посилання спростовуються змістом самого протоколу та додатками до нього у виді фототаблиць.

Що стосується фототаблиць до протоколів, то суд апеляційної інстанції врахував, що закон не забороняє складати протокол огляду одним слідчим, а фототаблиці до нього —іншим, до того ж що стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи копію постанови від 22 грудня 2017 року про призначення групи слідчих, до складу якої входять обидва слідчих: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що на фототаблицях до протоколів не зазначено часу здійснення фото, захисник не зазначив, яку норму КПК у зв`язку з цим порушено, при тому, що фототаблиці є додатком до протоколу.

Доводи у касаційній скарзі про те, що з протоколу огляду місця події в приміщенні магазину "Сільпо" не вбачається, звідки на столі з`явилися речі, суд до уваги не бере, оскільки цим протоколом зафіксовано саме наявність відповідних речей на столі.

Водночас при постановленні вироку суд врахував показання самого обвинуваченого, надані ним під час дослідження доказів про те, що він безспірно ідентифікував себе на фото у темній курточці зі світлими смужками, при цьому також визнав, що з моменту прибуття поліції охорони був затриманий, від зафіксованого на фото столу не відходив, наявні при собі речі видав самостійно і поклав на стіл добровільно, інших осіб в цей час не було затримано, і своїх речей на стіл вони не викладали. З урахуванням зазначеного суд зробив висновок про те, що стіл був під цілковитим контролем затриманого ОСОБА_6 , який наполягаючи на тому, що рогатка йому не належить, не зміг пояснити її походження на столі разом з речами, виданими виключно ним одним.

Що стосується тверджень сторони захисту про те, що рапорт поліції не має самостійного доказового значення, то судом першої інстанції про це зазначено у вироку, з чим також погодився і апеляційний суд. Водночас судом було лише зазначено, що його зміст у деталях, які не мають суперечливого характеру, узгоджується з іншими доказами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

Так, апеляційний суд, виходячи із принципу змагальності сторін, визнав безпідставними доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, яка на думку останнього проявилась у відмові в задоволенні клопотання про допит судом свідків та слідчого ОСОБА_9 , оскільки переконливих доводів у необхідності допиту цих осіб захисник не навів, тоді як суду надано достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують доведення винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині поза розумним сумнівом.

Проте захисник, посилаючись у касаційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з відмовою в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження обставин та доказів безпосередньо в судовому засіданні апеляційного суду, не вказав, які саме обставини досліджено судом не повністю і яким чином за встановлених судом обставин вони могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень.

На думку Суду, обставини кримінального провадження, які були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку, а саме показання потерпілого про те, що крізь вікно він бачив, як особа в темній зі світлими смугами курточці стріляє з рогатки у вікно його автомобіля і розбиває скло, факти виявлення потерпілим ОСОБА_8 безпосередньо у своєму автомобілі ОСОБА_6 , побиття останнім потерпілого разом з іншою особою, зникнення мобільного телефону, намагання втекти та сховатися в супермаркеті та виявлення у ОСОБА_6 після затримання документів, належних потерпілому, і рогатки, спростовують версію засудженого про те, що він діяв саме в інтересах потерпілого та лише шукав в автомобілі документи.

Тому, беручи до уваги показання потерпілого, вищезазначені показання ОСОБА_6 , дані відеофіксації з камер спостереження та інші докази, які було враховано при постановленні вироку, Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, зазначених у вироку, та за встановлених обставин вважає, що доводи в касаційній скарзі захисника про недопустимість ряду доказів, а саме вилучених відбитків пальців рук, висновку експерта в цій частині, протоколів огляду місця події та фототаблиць до них не є такими, що спростовують правильність зазначених висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК.

Отже, апеляційний розгляд провадження проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду в цілому відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Даних, які б свідчили, що судом допущено такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, не виявлено.

Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                         ОСОБА_3