Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості засудженого (ОСОБА_1 ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК) у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, при звільненні засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та безпідставно визнав обставину, що пом’якшує покарання, щире каяття, й дійшов до необґрунтовано висновку про можливість застосування до ОСОБИ_1 ст. 75 КК. Також зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК не надав оцінки доводам прокурора щодо безпідставного звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком й залишив вирок в цій частині без зміни. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи аргументи, просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення й ухвалити новий вирок. Зазначав, що суд першої інстанції неправильно призначив остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, оскільки вироки повинні виконуватися самостійно. Окрім того, просив призначити ОСОБІ_1 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік, а в іншій частині залишити вирок місцевого суду без зміни. Переглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначені ОСОБІ_1 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. А тому суд апеляційної інстанції, мотивувавши належним чином своє рішення, виправив допущену помилку місцевого суду в частині призначеного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК. Що стосується посилань в касаційній скарзі прокурора про безпідставне залишення вироку місцевого суду в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК, то потрібно зазначити наступне. При перевірці встановлено, що прокурор при оскарженні вироку місцевого суду щодо ОСОБИ_1 в апеляційному порядку вказував в апеляційній скарзі на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не погоджувався з призначенням остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, та не наводив обґрунтування неправильного застосування судом першої інстанції до засудженого положень ст. 75 КК, про що зазначив апеляційний суд в своїй ухвалі. Апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, тобто в межах поданої апеляційної скарги прокурора, і з достатньою повнотою перевірив всі викладені в його апеляційний скарзі доводи та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів про обґрунтованість застосування до засудженого положень ст.ст. 75, 76 КК, оскільки мотиви ухвалення таких рішень детально наведені як у вироку місцевого суду, так і в ухвалі суду апеляційної інстанції. Зокрема, судами було обґрунтовано враховано щире каяття засудженого; відсутність обставин, які обтяжують покарання; відсутність на час вчинення інкримінованого діяння судимості, відсутність претензій потерпілого, позитивну характеристику. Посилання прокурора на необґрунтованість урахування місцевим та апеляційним судами обставини, яка пом’якшує покарання, щирого каяття, оскільки є дані про вчинення засудженим й інших злочинів, колегія суддів касаційного суду вбачає безпідставними, оскільки каяття є внутрішнім ставленням особи до вчиненого діяння й не залежить від факту вчинення чи не вчинення особою інших діянь. Колегія суддів касаційного суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо можливості виправлення засудженого за умови застосування до нього положень ст. 75 КК. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК. Постанова від 15.08.2019 Справа № 127/17577/17 Провадження № 51-10122км18 Колегія суддів Першої судової палати У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції: всупереч ст. 419 КПК не мотивував належним чином свого рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про скасування вироку суду першої інстанції і призначення покарання, яке слід відбувати реально; не звернув уваги на доводи в апеляційній скарзі прокурора про те, що ОСОБА_1 (ч. 2 ст. 185 КК) раніше п’ять разів засуджувався за вчинення корисливих злочинів, у тому числі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення не став, не працевлаштувався; не спростував помилкового висновку суду першої інстанції про те, що застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням у цьому разі зможе забезпечити досягнення мети покарання. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У ч. ч. 1, 2 ст. 419 КПК зазначено, що у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.»