Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«Провадження № 51-1209км 19 Колегія суддів Другої судової палати Прокурор просить ухвалу щодо виправданого скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК. На думку прокурора, апеляційним судом в порушення вимог ст. 404 ч. 3 КПК безпідставно та без належних мотивів, відхилено клопотання прокурора про проведення безпосереднього дослідження доказів, які підтверджують винуватість обвинуваченого, та які судом першої інстанції оцінені однобічно та упереджено. Вважає, що у діях виправданого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 3 КК, що підтверджується сукупністю зібраних органом досудового розслідування доказів, які є в матеріалах кримінального провадження, проте які апеляційний суд в порушення вимог ст.ст. 23, 94 КПК безпосередньо не дослідив. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у своїй апеляційній скарзі, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про недоведеність вини виправданого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 ч. 3 КК, за пред’явленим йому обвинувачення, подав апеляційну скаргу. При цьому, мотивуючи таку свою позицію, прокурор в апеляційній скарзі зазначив доводи, де вказував про те, що висновки суду першої інстанції щодо виправдування виправданого не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів наявних в матеріалах кримінального провадження і без належного з’ясування дійсних обставин події. В обґрунтування такої позиції зазначив, що викладенні у вироку докази на підтвердження встановлених обставин, є вибірковими, одним з яких надана перевага над іншими без належного спростування. Зокрема прокурор в апеляційній скарзі вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно покладено в основу виправдувального вироку показання виправданого щодо обставин події 22 серпня 2017 року та його непричетності до передачі грошових коштів ОСОБА_1, ОСОБА_2 як такі, що повністю спростовуються показаннями свідків та ОСОБА_1. В апеляційній скарзі прокурор детально зазначив, яким чином, на думку обвинувачення, показання вказаних свідків в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні підтверджують вину виправданого у пред’явленому йому обвинуваченні, зокрема і обставину передачі грошових коштів ОСОБА_1, ОСОБА_2 саме за вказівкою виправданого. Також, окрім іншого, прокурор в апеляційній скарзі посилається на відеоматеріал як доказ вини виправданого. За таких обставин прокурор в апеляційній скарзі просив допитати в апеляційному суді свідків, а також дослідити відеоматеріали наявні у матеріалах кримінального провадження. За обставин того, що прокурор в апеляційній скарзі оскаржив виправдувальний вирок щодо виправданого за ст. 369 ч. 3 КК, вказував на однобічність і неповноту розгляду справи судом першої інстанції і помилкову оцінку ним доказів, та просив ухвалити новий обвинувальний вирок, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ст. 22 ч. 6 КПК апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особою, та про необхідність іншої оцінки яких вона просить (заявляє клопотання) в апеляційній скарзі. Проте, суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону, не задовольнив клопотання прокурора про повторний допит свідків, а також не вирішив клопотання про дослідження в судовому засіданні відеоматеріалів наявних в матеріалах кримінального провадження, які, на думку прокурора, підтверджують вину виправданого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 369 ч. 3 КК, їх безпосередньо не дослідив і власної оцінки усім обставинам кримінального провадження в частині обвинувачення виправданого з огляду на ст.ст. 22, 23, 94, 95 КПК не дав. Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги прокурора і дійшов передчасного висновку щодо законності вироку суду першої інстанції щодо виправданого, залишивши його без зміни. Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п.1 КПК є підставою для скасування такого рішення. За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.»