Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 641/2835/17

провадження № 51-10134 км 18

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Захисник ОСОБА_8 , не погоджуючись із вказаним вироком суду першої інстанції, 11 липня 2018 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 липня 2018 року захиснику ОСОБА_8 повернуто подану ним апеляційну скаргу через пропущення строку на апеляційне оскарження без поважних причин та відсутність клопотання про його поновлення.

31 липня 2018 року захисник ОСОБА_8 повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року клопотання захисника ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року стосовно ОСОБА_7 залишено без задоволення та повернуто подану ним апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив захиснику ОСОБА_8 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції від 24 травня 2018 року стосовно ОСОБА_7 , оскільки договір про надання правової допомоги останньому був укладений лише 10 липня 2018 року та вже наступного дня захисником ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга, яку повернуто через пропущення строку на апеляційне оскарження та відсутність клопотання про його поновлення. В подальшому, 31 липня 2018 року захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та відповідне клопотання про поновлення строку з наведенням цих обставин на обґрунтування поважності причини пропуску строку.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру або виховного характеру може бути подана протягом тридцяти днів з дня їх проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у строк, установлений КПК України, також міститься у ст. 116 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Такі обставини мають бути підтверджені належними фактичними даними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова ухвалено і проголошено 24 травня 2018 року в судовому засіданні за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 .

Не погоджуюсь із вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 повернуто через неусунення недоліків, вказаних в ухвалі апеляційного суду від 27 червня 2018 року.

31 липня 2018 року захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку. При цьому він мотивував причини пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що договір про надання правової допомоги був укладений з ним лише 10 липня 2018 року, у зв`язку з чим він був позбавлений об`єктивної можливості подати апеляційну скаргу у визначений строк.

Проте у даному випадку вступ у справу іншого адвоката не може бути визнаний поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, більш того інтереси ОСОБА_7 були представлені захисником, і сам обвинувачений скористався своїм правом на оскарження.

З огляду на викладене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що засуджений, реалізуючи своє право на апеляційне оскарження вироку, не здійснив усіх необхідних дій, а наведені захисником ОСОБА_8 причини пропуску строку не є поважними в розумінні статті 117 КПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про поновлення строку апеляційного оскарження вироку від 24 травня 2018 року, діяв відповідно до приписів статей 113, 116, 117, п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у їх взаємозв`язку.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Ураховуючи вищезазначене, касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку стосовно ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3