Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 94 КПК необґрунтовано не взяв до уваги та відкинув докази сторони обвинувачення, а саме висновок експерта від 26 січня 2018 року, відповідно до якого порушення водієм автомобіля ОСОБА_1 вимог п. «б» 2.3, п. 10.1 ПДР перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП та її наслідками, а також показання судового експерта Прокопчука А.А., який підтвердив свої висновки у вищевказаній експертизі, та як наслідок необґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК. Апеляційний суд на вказані порушення, допущені судом першої інстанції, про які зазначав прокурор в апеляційній скарзі, всупереч вимогам ст. 419 КПК не звернув уваги, не дав їм належної оцінки та необґрунтовано залишив вирок районного суду без зміни. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без зміни. У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірив надані сторонами докази, зокрема й ті, на підставі яких ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення, навів детальний їх аналіз і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв’язку. Відповідно до змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_1 і визнане судом недоведеним, а також підстави її виправдання із зазначенням мотивів, керуючи якими, суд відкидає докази обвинувачення. Так, суд першої інстанції дослідив і проаналізував: показання обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що вона виконала всі вимоги правил дорожнього руху, показання потерпілого ОСОБА_2; показання свідка ОСОБА_4 про обставини зіткнення автомобіля ОСОБА_1 та велосипедиста на зустрічній смузі руху; показання експерта Прокопчука А. А. щодо проведеної ним експертизи від 26 січня 2018 року, висновки в якій він підтримав; фактичні дані: протокол огляду місця ДТП від 23 вересня 2017 року зі схемою та фототаблицею, висновок судової автотехнічної експертизи від 26 січня 2018 року, згідно з яким у цій дорожній ситуації причиною виникнення ДТП з технічної точки зору є невідповідність дій водія автомобіля «Форд Фіеста» ОСОБА_1 вимогам п.10.1 ПДР та невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_2 вимогам п. 11.14 ПДР. Всупереч аргументам прокурора цим висновком експерта не встановлено, що порушення ОСОБА_1 вимог п. «б» 2.3, п. 10.1 ПДР перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП та її наслідками. Разом із тим, мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК, місцевий суд обґрунтовано послався на те, що об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, включає три обов’язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); в) причинний зв’язок між діянням і наслідками. У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК, потребує встановлення причинного зв’язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з’ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції встановив, що діяння полягало у порушенні як з боку водія ОСОБА_1 п. «б» 2.3, п.10.1 ПДР так і з боку ОСОБА_2 – п. 11.14 ПДР, наслідком є отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а тому з огляду на досліджені докази дійшов умотивованого висновку, що порушенням ПДР обвинуваченою ОСОБА_1 не перебуває у причинно- наслідковому зв’язку з наслідками, що настали. Не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просив апеляційний суд скасувати оспорюване судове рішення та ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1. На обґрунтування вимог своєї скарги прокурор наводив доводи (аналогічні доводам у його касаційній скарзі), Так, апеляційний суд, спростовуючи доводи прокурора щодо неправильної оцінки доказів, наданої місцевим судом, зазначив, що за висновком експерта від 26 січня 2018 року причиною виникнення цієї ДТП з технічної точки зору є не лише невідповідністю дій водія автомобіля «Форд Фіеста» ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 ПДР, а й невідповідність дій велосипедиста ОСОБА_2 нормам п. 11.14 ПДР. Цей висновок суд оцінив у вироку за правилами ст. 94 КПК з урахуванням всіх досліджених доказів та з огляду на ті фактичні обставини ДТП, які беззаперечно були встановлені судом і мають значення для цього кримінального провадження. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду про врахування показань свідка ОСОБА_4, яка була очевидцем ДТП, оскільки її показання не суперечать іншим доказам у справі. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що місцевий суд надав правильну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, та прийняв обґрунтоване рішення про виправдання ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК. З такими висновками апеляційного суду погоджується і Верховний Суд та вважає, що відсутні підстави вважати зазначені висновки апеляційного суду сумнівними чи необґрунтованими.»