Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«Захисник, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що засудженому (ч. 2 ст. 307 КК) всупереч вимог ст. 290 КПК не було відкрито матеріали досудового розслідування, ініціатором закупки наркотичного засобу був слідчий та засекречені особи, котрі спровокували засудженого на вчинення злочину, а наявні в матеріалах справи відеоносії, на які фіксувались події злочину, не визнані речовими доказами у встановленому законом порядку. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду залишив без змін. У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами. Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань самого засудженого, котрий свою винуватість у вчинені злочину не визнав; свідків. Крім того, факт неодноразового збуту засудженим каннабісу ОСОБА_1 підтверджується: протоколами огляду покупця та вручення грошових коштів; протоколами огляду місця події; висновками експерта; протоколами негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео- контролю за особою (з відповідними додатками) та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. При цьому, законність проведення вищевказаних НСРД підтверджується ухвалою апеляційного суду від 15 травня 2017 року та постановами прокурора від 15 та 19 травня 2017 року. А законність використання матеріалів НСРД підтверджується клопотанням прокурора від 27 липня 2017 року та ухвалою апеляційного суду від 28 липня 2017 року про надання дозволу на використання в даному кримінальному провадженні. Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для доведеності винуватості засудженого у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, вчиненому повторно. Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК. Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні. Переконливих аргументів, які би свідчили про протилежне та про істотне порушення судом вимог ст. 94 КПК, захисник у касаційній скарзі не навів. Доводи захисника про те, що досліджені судом докази отримані внаслідок провокації співробітниками правоохоронних органів, були ретельно перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, якими не встановлено жодних обставин, які б свідчили про провокацію злочинів та обґрунтовано визнані судами безпідставними. Так, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року, зазначено, що підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину. Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження засуджений свідомо, без будь-якого стороннього впливу, в тому числі і без провокацій (умовлянь) з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, двічі продав останнім наркотичний засіб. Не заслуговують на увагу й доводи захисника про порушення вимог КПК при відкритті матеріалів кримінального провадження, з огляду на нижченаведене. Так, згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування та протоколу про надання доступу до них від 3 серпня 2017 року, засуджений та його захиснику було надано доступ до цих матеріалів, з якими вони ознайомились, при цьому жодних заяв, клопотань і доповнень не мали. Таким чином, твердження сторони захисту про те, щоорганом досудового розслідування було відмовлено у доступі до речових доказів в порядку ч. 3 ст. 290 КПК, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Крім того, доводи захисника, аналогічні за змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув їх, визнав ці доводи неспроможними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що зібраними доказами у кримінальному провадженні, які узгоджуються між собою, повністю підтверджується той факт, що засуджений незаконно придбав з метою збуту, зберігав з метою збуту, а також незаконно збув особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, повторно. А карти пам’яті, на яких зафіксовані результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, є додатками до відповідних протоколів НСРД, що свідчить про необґрунтованість доводів захисника щодо недопустимості цих доказів. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується. Ухвала суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК, у ній наведено обґрунтування прийнятого рішення та мотиви, якими керувався цей суд.»