Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«Прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що висновок апеляційного суду про правильність перекваліфікації місцевим судом діяння засудженого з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК за ч. 1 ст. 115 КК є неправильним, його зроблено без належної оцінки фактичних даних, зокрема висновку судово-медичної експертизи № 20 від 19 квітня 2017 року, яким встановлено численні рани, що свідчили, на його думку, про характер її особливого мучення та заподіяння нестерпного фізичного болю. Стверджує, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК та м’якості призначеного засудженому покарання, не навів в ухвалі вмотивованих відповідей на їх спростування, а також докладних мотивів прийнятого у зв’язку з цим рішення. Тому, за твердженням скаржника, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 370, 404, 419 КПК. Верховний Суд судові рішення змінив у частині обчислення строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд за результатами судового розгляду дійшов висновку про відсутність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки умисного вбивства «вчинення злочину з особливою жорстокістю», а тому перекваліфікував дії останнього з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи відповідні доводи, стверджував про необґрунтовану перекваліфікацію вчиненого обвинуваченим діяння з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК, що призвело до м’якості призначеного покарання. У зв’язку з чим просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким визнати засудженого винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК, й призначити йому більш суворе покарання в межах санкцій статей кримінального закону. Сторона захисту також оскаржила вирок в частині недоведеності вчинення засудженим кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК, при цьому захисник також указував на неправильне застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо засудженого, визнав необґрунтованими доводи, наведені в апеляційних скаргах, та погодився з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 115 КК. Обґрунтовуючи своє рішення про правильність кваліфікації діяння засудженого за ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновок суду про доведеність винуватості останнього ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах. При цьому апеляційний суд зазначив, що винуватість засудженого у вчиненні умисного вбивства підтверджується, зокрема: показаннями потерпілої, свідків, а також фактичними даними, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду трупа, у висновках експертів. Усупереч твердженням у касаційній скарзі апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони обвинувачення щодо неправильної кваліфікацій дій засудженого, обґрунтовано послався в ухвалі також на висновок експерта від 19 квітня 2017 року, згідно з яким встановити чи могла потерпіла під час заподіяння тілесних ушкоджень відчувати фізичний біль, чи був він нестерпний, чи могла його остання терпіти, можна лише слідчим шляхом, оскільки відсутні будь-які об'єктивні медичні дані, на підставі яких можна було б дати науково-обґрунтовану відповідь;а також суд послався на показання експерта, який підтвердив правильність зазначеного висновку. При цьому апеляційний суд указав на те, що умисел у засудженого на вбивство потерпілої виник раптово, обвинувачений не виношував наміру здійснити це таким чином, щоб потерпіла перед смертю мучилася. Що стосується кількості та характеру колото-різаних тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, то суд зауважив, що ці тілесні ушкодження не можуть свідчити про нестерпність фізичного болю чи особливі фізичні страждання та можуть лише підтверджувати ознаки боротьби або наявність будь-яких інших обставин. З огляду на це таз урахуванням того, що суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження умислу засудженого на вчинення вбивства з особливою жорстокістю та про заподіяння ним потерпілій особливих страждань під час убивства, атому Верховний Суд вважає, що вчинене засудженим суспільно небезпечне діяння обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК. Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладено й у постанові Верховного Суду від 6 червня 2019 року у справі № 683/2620/17 (№ 51-8589км18). Також не залишилися без належної уваги та оцінки апеляційного суду аргументи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість. Так, апеляційний суд, погоджуючись із позицією місцевого суду щодо призначеного засудженому покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного (негативно характеризується за місцем проживання, має задовільний стан здоров’я, молодий вік, проходив військову службу за мобілізацією, не судимий згідно зі ст. 89 КК), відсутність обставин, які пом’якшують покарання, та обставину, яка його обтяжує (вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння). Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а тому підстав для скасування судового рішення за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не знайшов.»